Basic HTML Version
т.ий, кошт забезпечення. Пересічна
забезпечена людина думає, що кошт
забезпечення рівняється висоті пла
чених вкладок. Коли це є оправданим
при часових грамотах, які не нагро
маджують резерв, то при всіх інших
індивідуальних забезпеченевих гра
мотах цей погляд є зовсім фальши
вий.
В більшості забезпеченевих грамот,
як було згадано, поєдналися нероз
ривно два елементи: забезпечення від
риску життя і ощадність. Щоб визна
чити чистий кошт самого забезпечен
ня, треба в першу чергу відчислити
від вплачених вкладок те, що складе
но на щадничому конті грамоти. Піс
ля короткого початкового часу на
цих грамотах нагромаджується сис
тематично грошова резерва, яка зрос
тає щороку й то в приспішеному тем
пі. Цією нагромадженою ощадністю
забезпечений може свобідно розпоря-
джати: може її кожночасно вибрати,
скасувавши забезпечення; може на
її основі одержати позику за міні
мальними відсотками (в УНСоюзі за
оплатою тільки 4% річно), за неї
можна купити забезпечення на все
життя на відповідну суму й бути
звільненим від оплати всяких вкла
док, або можна нею оплатити вклад
ки від забезпечення на повну суму
грамоти на певний означений час.
Крім цієї резерви від чистого кош
ту забезпечення слід відчислити диві
денду, яку забезпечений одержує
впродовж часу свого забезпечення, а
при забезпеченнях в братських сою
зах також допомогу в недузі тощо.
Не слід також забувати, що забез
печений рідко вплачує вкладками
всю суму, на яку він забезпечився.
Забезпеченеві установи господарять
зібраними вкладками в можливо про
дуктивний спосіб і зисками збільшу
ють резерву на грамотах.
Взявши до уваги всі ці відчислен
ня, можна дійти до чистого кошту
забезпечення від риску, який несе
непевність людського життя. Кожно
му забезпеченому варто перевести та
ку аналізу чистого кошту свого за
безпечення й переконатися, що той
кошт є мінімальним і часто виносить
тільки пару центів денно чи тижне
во від кожної тисячки забезпечення.
Ці центи є не лише коштом забезпе
чення від риску життя, але є часто
коштом спокійної ночі, коштом звіль
нення від журби за невідому долю н«-
літніх дітей чи слабосильної дружини.
Привілей жити після смерти
Хто з нас не тямить з дитячих літ
казки, принеееної на Захід із барвис
того й мудрого Сходу, про лямпу
Аладдина, яка мала чарівну силу
прикрашувати й збагачувати вбоге
людське життя. До цієї лямпи можна
прирівняти модерну грамоту життьо
вого забезпечення, яка заступила при
кру непевність — певністю, нужду
— добробутом, розпуку — новою на
дією. Мабуть, досвідчив на власній
долі її добродійну силу той, хто на
писав оці гарні й розумні слова:
„Грамота життьового забевпечення
є нічим іншим, як тільки полинялим
від часу куснем паперу, покритим
колонками чисел й правничих висло
вів так довго, аж доки вона не буде
охрещена вдовиними слізьми. В той
момент вона стається чудом. . . лям-
пою Аладдина. Вона перемінюється в
харч, одежу, мешкання, невмирущу
любов. Вона в той час стається най-
щирішим любовним листом, який ко
ли-будь був написаний людською ру
кою.
„Вона злагіднює боляче серце парт
нера, який залишився при житті, є
успокоюючим шепотом у чорних,
мовчаливих годинах. Вона народжує
нову надію, свіжу відвагу і силу по
в'язати розірвані нитки й крокувати
далі. Вона постачає молоко, яке зас
покоює дітей, що ніччю плачуть з го
лоду.
„Вона дбає про коледжеву освіту
для сина, дає йому шансу кар'єри, за
мість конечности шукати працю.
„Вона є благословенням батька для
доні в її вінчальний день.
„Вона є батьківською безнастан
ною мрією і пляном щодо майбутнос-
ти його родини. Крізь життьове забез
печення він живе далі. Вкладки, які
він вплачує, купують для нього най-
величніший привілей — привілей
жити після смерти".
90
• • • >
>©-<
......