Basic HTML Version
ливе життя. Щоб запевнити собі ста
рість, треба відкладати частину пло
дів своєї праці в молодому віці. До
того рівень життя постійно зміняєть
ся й наші вимоги постійно ростуть.
Скільки треба відкласти, щоб запев
нити собі старість, трудно відповісти,
бо невідома довжина нашого життя.
І як важко відмовляти собі вигід і
приємностей сьогоднішнього дня для
невідомої майбутности. Тому, як пра
вило, люди доходять до старости без
відповідного, а то й без жадного май
на. І тому така велика частина ста
рих людей не може втішатися виго
дами життя, якими втішалася в ча
сах своєї молодости.
Ось не так давно переведена ста
тистика серед населення ЗДА вияви
ла, що з осіб, які переступили 65-ий
рік життя, 3 % не мали ніякого осо
бистого прибутку, 38% нижче 1,000
доларів, 11 % від 1,000 до 2,000, а
тільки 15 % мали понад 2,000 дол.
прибутку річно.
Подібний образ дає статистичне ви
значення майна, яке такі 65-ть і біль
ше літні мають. 26 % мали майно ни
жче 1,000 дол., 15% між 1,000 і 5,000
дол., 42 % між 5,000 і 25,000 дол.,
14 % вище 25,000 дол,, а 3 •% не мали
ніякого майна. Ось так приходиться
ствердити, що в багатій Америці що
найменше 75'% старших людей не
мають відповідного майна, чи прибут
ку, які запевнили б їм спокійну і ви
гідну
старість.
Як в старину людина, щоб не
зги
нути з голоду в майбутньому,
мусіла
класти в пшихлір збіжжя, м'ясо, ово
чі, так тепер, щоб мати запевнену ста
рість, вона мусить відкладати части
ну своїх щоденних заробітків для за
спокоєння своїх пізніших потреб. „В
останній аналізі — пише один зна
вець життьового забезпечення, — ко
ли людина купує життьове забезпе
чення, робить те саме, що робив Ио-
сиф, коли складав у засіках збіжжя
впродовж семи товстих років. Коли
прийшли роки худі, люди черпали з
резерви, відложеної власне для цієї
конечности".
Колись завданням життьового за
безпечення була жура за дружину, ді
тей і рідних на випадок смерти бать
ка родини. В наш час ця роля забез
печення дуже поширилася. Грамота
життьового забезпечення забезпечує
нарівні родину забезпеченого, як йо
го самого. її набувають тепер не тіль
ки для того, що людина вмирає, а
тому, що її заробіткова сила закінчу
ється й вона хоче запевнити собі дос
татнє життя до кінця свого віку. А
що вік людини в останніх десятиліт
тях дуже продовжився, тому й ця жу
ра тепер чимраз серйозніша. А навіть
ТЕПЕРІШНІ ГОЛОВНІ УРЯДОВЦІ УНС
Гол. контр. І. КОКОЛЬСЬКИИ
Гол. радний Б. ЗОРИЧ
83