Basic HTML Version
документом існування нашої органі
зації аж під другу світову війну. Від
того часу минуло 22 роки — кусень
часу, що його пережило дуже-дуже
мало членів Союзу Українських Ад
вокатів у Львові.
Між членами Союзу Українських
Адвокатів були сильні індивідуаль
ності, були цікаві й маркантні типи.
Про сеньйора д-ра Костя Левицького
я вже згадував. Він користувався ве
ликою повагою не тільки серед укра
їнських, але й польських та жидів
ських юристів, хоч рідко показував
ся в судових залях. Був одним з ек-
замінаторів Адвокатської палати, був
політиком Націонал - Демократичної
партії, потім Трудової, врешті УНДО,
і публіцистом, залишився історичною
постаттю, як колишній голова Укра
їнської Парляментарної Репрезента
ції у Відні, як перший прем'єр Захід-
ньо-Української Народної Республіки
та як автор кількох історично-полі
тичних творів, що їх мусить знати
кожний, хто студіює історію галиць
ко - українького політичного відро
дження від 1848 року аж по Листопа
довий зрив включно. Подивугідними
були його надзвичайна роботящість,
дійсно парляментарний спокій, бай
дужність супроти опозиціонерів і —
впертість, з якою переводив свої пля-
ни.
Другим таким сеньйором-адвока-
том, який в роках між двома світови
ми війнами також рідко з'являвся в
судових залях, але все своє життя
тісно зв'язав із Львовом, як най
більш відома його постать, був д-р
Степан Федак. Він не був типом по
літика, промовця чи вченого юриста,
а був громадським організатором з
величезними заслугами для відрод
женого українського життя на сус
пільному й економічному секторах.
Довголітній головний директор най
більшої асекураційної у с т а н о в и
„Дністер", став він зараз після пер
шої світової війни головою Україн
ського Горожанського Комітету, що
відбудовував все українське життя і
розпоряджав великими допомогови-
ми засобами. Д-р Степан Федак був
наче символом життьової енергії, пра
цездатності і рухливости. Він був
батьком численної родини, а його
доньки повиходили заміж за най
більш відомих осіб, як інж. Лев Ше-
парович, полк. Євген Коновалець,
полк. інж. Андрій Мельник і ін. Його
син, відомий з атентату на Йосифа
Пілсудського, згинув трагічно після
другої світової війни у Польщі.
Але центральною і головною пос
таттю активних українських адвока
тів у Львові був, безумовно, д-р Воло
димир Старосольський, учений, про
фесор Українського Вільного Універ
ситету в Празі, потім адвокат у Льво
ві. Всі його любили і мав він навіть
пошану серед націоналістичної моло
ді. Д-р В. Старосольський був ідеоло
гічним провідником Української Со-
ціял-Демократичної
партії,
якого
обожувало відроджене українське ро
бітництво Львова, але був він запе
реченням типу партійника. В Союзі
Українських Адвокатів був постійним
віце-президентом. Сила його автори
тету полягала у величезній ерудиції,
в особистій культурі, ввічливості, і
скромності чи то в приватному жит
ті, чи на публічному форумі. Як обо
ронець на судовій залі, виголошував
в обороні підсудного наукові рефера
ти, що їх присяжні судді слухали з
великою увагою, але й заклопотан-
ням. Мимохіть пригадувалась розмо
ва з тим селянином, що, вернувшись
із церкви, з захопленням оповідав,
яку „файну" проповідь виголосили
єґомость, але, запитаний про зміст
проповіді, сердитий заявив, що „нічо
го не зрозумів". Большевики одного
дня іменували його деканом правни
чого факультету Львівського універ
ситету, а буквально другого дня ви
везли до Казахстану, де й помер він
у лютому 1942 року. В іншому дале
кому таборі померла його дружина,
висококультурна пані, піяністка Да-
рія з дому Дністрянська. З смутком
треба зазначити, що через стільки ро
ків після смерти д-ра Володимира
Старосольського не появилось і досі
хоч би скромної монографії про ньо
го із списком і змістом його наукових
творів. Син Юрій живе у Вашингтоні.
Д-р Юліян Лещій — це був унікат
не тільки серед українських адвока
тів у Львові, але й в цілій Австрії, а
потім у Польщі. Він, адвокат, не зай
мався адвокатурою, — він „робив"
142