Basic HTML Version
THE MORRIS-ARBORETUM"
Написав о. K. Данилевський
...
Кожна пора року має свій ко
лір, свою красу, свій мистецький
стиль. Весна чарує нас яснозеленою,
злегка припорошеною жовтою, як на
вербах, охрою в найтонших нюансах.
Літо — смарагдово-рожевою. Осінь
— багряно-малиновою, найбагатшою
на кольори і відтіні. Зима зодягає на
шу землю в пишно-білий саван! Про
те, неперевершеною є осінь, що на її
велетенському екрані збігаються всі
барви: темнозелені, жовто-багряні,
блакитні, рожеві, жовті, червоні, як
жар. Як дорогоцінне каміння, грають,
міняться, пестять і ваблять наш зір
своєю неземною красою. Перед нами
Творець малює свою неперевершену
картину, а з Ним разом працюють
найгеніяльніші майстри світу!
Треба інтуїтивно сприймати той
глибоко-осінній ляйтмотив. Осінь обе
режно торкається вас своїм холодним
крилом у великому місті і спадає на
квіти, дерева, ліси і парки своєю див
но-казковою мелянхолійною красою,
пригадуючи дні, пережиті весною . . .
Осінь ніжно торкається струн вашої
душі. І щоб перейнятися чарами осін
ньої симфонії, поспішайте в обійми
таємничого лісу, в алеї парку і там
знайдете безмежну насолоду.
Дорогий, земляче-друже! З Дону,
Кубані, з-над Дніпра, з-над Дністра,
з чорноморських степів, з карпат
ських верховин! Живемо ми в цій
благословенній Країні Волі в достат
ках і добробуті. Все маємо: будинки,
авта, меблі, холодильники, дивимося
в телевізори, їмо, спимо, п'ємо, грає
мо, пританцьовуємо та все „шпарує
мо" та до банку носимо. Багато з нас
стали вже американськими громадя
нами. Bee до наших послуг у цій ве
летенській країні. Та не одним доля-
ром може жити чоловік.
Пролетіла безжурна блакижно-зе-
леаа весна, пробігло стигле плодонос
не літо, і над головою шумить чарів
на золота осінь, що вже скидає з се
бе багряно-малиновий жупан. Ухо
піть оту осінь за полу чудового кар
мазину і поспішайте до лісу в гості.
Сьогодні міжнаціональне свято З'є-
динених Держав. Сьогодні знаменна
дата, бо три століття тому відважний
Вілліям Пенн заснував стейт Пен-
силвенію. Сьогодні день народження
Пенсилвенії, в якій ми живемо і бла
годенствуємо, а Вілліям Пенн з най
вищого пам'ятника у Филаделфії
оглядає її розкішну природу: ліси,
гаї, озера, ріки та долини, що розляг
лися навколо.
Знайшлися земляки, що мають в
душі іскру Вожу. Від центру Фила
делфії котять авта в північно-захід-
ньому напрямку. Залишається поза
ду велетенське тримільйонове місто,
колишня столиця . . . Нові краєвиди.
Поодинокі хутори — тихі фарми пра
цьовитих господарів — нагадують да
лекий рідний край. Падає листя, а
його так багато! Яка чудова Пенсил-
венія! Треба її бачити, щоб описа
ти! . . Аж ось і він, багряно-золотий,
мов козарлюга у своїй пишній киреї,
густий жовто-багровий ліс. Справж
ній ліс. Суворий. Задуманий.
Машини стали. Подорожні на тере-
ні великого лісо-парку „Морріс-Ар
боретум", ніби на зовсім іншій пляне-
ті. Ліс . . . небо . . . т иша . . .
Честнут — будинок авдиторії в мі
шаному стилі ампір-барокко, увесь
оповитий плющем та диким виногра
дом, що червоніє, як стигле яблуко.
Заходимо. Нас багатенько. Сідаємо.
Перед нами на всю стіну екран. Про
фесор розповідає історію „Морріс-
Арборетуму", ілюструючи лекцію ко
льоровими етюдами в календарному
порядку вегетації. Перед нами про
пливають десятки мальовничих крає
видів. Темнозелений ліс, що перема
гає зему — напровесні, коли почина
ють гомоніти струмочки . . . Буйно-
127