Basic HTML Version
не місто, де спортова шикаґівська
дружина Кабс має свою зимову ква-
тиру. Ростуть там помаранчі шляхет
ні і дикі.
Замешкали ми в мотелі Караван.
Тут можна добре виспатись і скупа
тися в басейні. Жінки йдуть на шо-
пінґ, а ми шукаємо зв'язків з україн
цями. Місто Фінікс розлоге. Приїхали
ми якраз тоді, коли воно відзначало
своє 80-ліття- 3 поміччю телефонічної
книжки знайшли зв'язок з українця
ми. В книжці є Юкрейнієн віллидж,
що властиво є телефоном нашого зем
ляка Коваля, який має свій „ріл ес-
тейт бизнес". Були ми у нього в хаті.
Він сподівається, що район, в якому
він живе, буде колись включений в
метрополітальну округу Фініксу, що
з ЗО тисяч населення ЗО літ тому ви
ріс до 452 тисяч. Він продає площі
під будову.
Зустріли ми у Фініксі багато ста
рих іміґрантів з Мілвокі, Шикаґа,
Боффало і Ню Иорку- 3 Ню Иорку
зустріли Якова Удича, члена ОДВУ,
який має нерейти до Денверу, бо су
хе повітря зле впливає на його здо
ров'я. Люди переважно їдуть до Арі-
зони, клімат якої помагає від ревма
тизму і задухи. Стрінули ми ще ін
ших земляків у д-ра Іллі Ясінчука, ві
домого фізика, що викладав в Арізон-
ському університеті, а тепер на пенсії.
Купив у Фініксі дім, садить і підливає
дерева, а в додатку доглядає свою
дружину. Його дружина — лікар,
внаслідок автобусової катастрофи бі
ля Сиракюз стала калікою- Це миле
подружжя має дочку, що працює у
Сант Луісі в університеті.
Бачили ми там багато українців з
різних земель і різної віри, між інши
ми Василенка, Комарніцкого, Васько-
ва і Ліневича. Ліневич, батько якого
живе в Шикаґо, виїхав до Фініксу
заради своєї дружини і матері, що
довший час терпить на атрайтіс. Він
має там свою газолінову станцію.
В Скетсдейлі в Арізоні живе теж
від більше року відомий наш діяч д-р
Кость Паньківський з своєю дружи
ною Марією.
Були також у православній церк
ві, де запізналися з багатьма парохі-
янами як теж s кубанським козаком
о. Кіндратовим. Відділ УНСоюзу в
Фініксі слабий. На річні збори Відді
лу прийшло всього 8 членів, заявив
секретар Бакович, бо люди розкине
ні і не мають свого осередку. До то
го ж панує між ними ворожнеча —
не з якихсь політичних чи партій
них причин, бо партій у Фініксі не
ма, а просто тому, що це вже така
їх вдача. Цієї хвороби отара емігра
ція не знала, це вже імпортована та
борова чи якаеь інша недуга- Малий
український Фініке потребує єдности,
але, як я зорієнтувався, через амбіт
ність одиниць до єдноети ще далеко.
На жаль, Український Конгресовий
Комітет не поліпшив хворобливого
стану громади.
Під час перебування в Фініксі від
відали ми гарні й дорогі ресторани,
до яких, як кажуть, ходять лише па
ни. Були в Кемел Бекіні, Ее Черіо,
Мавнтавн Шедов, Білтмор. Це все ре
сторани за містом, де з цілої Америки
приїздять люди і де атмосфера дуже
приємна. В ресторані Корал Кейбелс
вітав нас на білому коні уніформова-
ний їздець.
Одної неділі оглядали околиці Фі
ніксу. Місто розбудовується і забирає
щораз нові простори. Поля довкола
штучно зрошується з поміччю вели
кого каналу. Навіть в самому місті
можна за оплатою наводнити землю
перед хатою, бо інакше трава на ній
не росте, немає дощів-
В одному районі на поштових
скриньках ми зауважили російські
імена. Відвідали дві такі російські
фарми і мали з москалями розмову.
Ми думали, що вони духобори, але з
розмови (виявилось, що вони апостоль
ської релігії і приїхали до Каліфорнії
з Тамбовської губернії. Разом 250 ро
дин приїхало їх до Арізони. Платили
за землю по 1 дол. 25 ц. за акр, ора
ли трьома „тройками" коней, бо зем
ля без штучного наводнення була су
ха. Молили Господа, щоб послав дощ,
і коли дощ випадав, мали щ® їсти, а
коли ні, то голодували. Тепер їх є
лише 35 родин. Решта відійшли, не
видержали. Ярину вони збирають чо
тири рази на рік, мають тисячі голов
худоби і овець, живуть як пани, ма
ють гроші в банках- Всі чоловіки но-
еять бороди, бо так вимагає їх релігія,
священиком у них той, хто найбільше
122