Basic HTML Version
не вміщено в центральному положен
ні — спитаємо: невже Леся Українка
за одним заходом не може правити за
образ України? Адже Україну ми
завжди уявляємо як молоду, одухов-
лену жінку. .. Хіба на долю України
не припало бути квіткою - ломикаме
нем серед каменюк преткновенія збо
ку ворогів і холоду байдужности збо
ку вільного світу?-.
V
Дні 23 і 24 вересня ц. р. в Клівлен
ді — задля його різнонаціональних
„Городів Культури" — мали всі при
знаки „Лесиних Дні в". В суботу 23 ве
ресня в авдиторії Лінкольн Гайскулу
відбувся Концерт - Академія, в годину
пізніше у Народному Домі, при Захід
ній 14-ій вулиці, була „Урочиста Ве
черя" в честь Л. Українки", з промо
вами і привітами. В неділю в україн
ських церквах відправлено Богослуж-
би в наміренні українського народу,
а о год. 2.30 в Українському Городі
Культури відбулося пам' ятне відкрит
тя статуї поетки.
Об'єктивно беручи: історичні хви
лини не тільки українського Клів
ленду, але й цілої американської Ук
раїни. Чи такими ці хвилини на
справді були, чи так відчули їх учас
ники свята?
*
В програмі концерту був випробува
ний чоловічий хор „Дніпро", під ору
дою Євгена Садовського. Другий вий-
няток прийшов надпрограмово під час
святочної вечері. Проф. Володимир
Радзикевич, у своєму привіті від На
укового Т-ва ім. Шевченка, переки
нув духовий міст між Великою Лесею
й цією країною, і ввів нову мешкан
ку, до Культурних Городів Клівлен
ду. Батько української клівлендської
громади ска з ав:
„Якби Леся Укра їнка була поет-
кою повнодержавсого народу, її чо
ло вкривав би лавровий вінець сві
тового захоплення — її титанічний
хід по верхів ' ях людської думки
був би предметом широкого подиву-
Куди не сягала її буйна уява ! ? . .
Які історичні нетрі, які далекі кра
їни світу сходила?! ..
І тут, у З'єдинених Державах
Америки, двічі перебувала її твор
ча думка^ перший раз 1898 р. у
стейті Масачусетс, коли поетка по
чинала писати драму з американ
ського життя ,,В пущі". Але розпо
чату драму довелося відкласти на
довгий час. Вдруге загостила Ле-
сина думка до цієї країни на Ровд
Айленд, 1907 року, коли письмен
ниця свою драму викінчувала.
Тепер авторка „Лісової пісні"
вже втретє прибуває до нас — на
гарячі, повні невтомної праці, лю-
бови й пієтизму запросини Союзу
Українок Америки, в прекрасному
символі мистця Черешньовського.
Із щирою вдячністю вся українська
еміграційна громада вітає це гар
не діло, та з признанням і подивом
оцінює його задум і реалізацію.
І як добре, що велика Письмен
ниця буде разом з нами!?-. Своїм
могутнім, міцним — як криця —
словом вона раз-у-раз пригадува
тиме нам, що...
„...в руїнах тепера єдиний наш храм,
вороги найсвятіше сплямили,
на його олтарі неправдивим богам
чужоземці вогонь розпалили..."
Та, на щастя, життя йде вперед.
По обидвох боках залізної заслони
назрівають і кріпшають сили, які
— дасть Бог — покладуть край
дикунському насильству Московії
над українським народом... Прий
де хвилина, коли знову..
„...заквітне наше поле і зазеленіє,
знов його весна прекрасна
квітами укриє..."
З цією великою вірою відведемо
завтра нашу Письменницю до Ук
раїнського Городу Культури, де
вже Володимир Великий пригадує
колишню велич і славу Українсь
кої Землі, де Богдан Хмельниць
кий свідчить, яку силу має всена
родний зрив, де Тарас Шевченко
сторожить над життям української
еміграційної
громади,
де
Іван
Франко задивився в щасливу май
бутність вільної Української Дер
жави — від Бескиду й по Чорне
море — де професор Грушевський
роздумує над світлими і трагічни
ми моментами українського істо
ричного життя.
Там, від завтра, Леся Українка
своїми вірлиними крильми роздува
но