Basic HTML Version
РОМАН К У Л Ч ИНСЬ К ИЙ
САВИЧОВ1
гості
ІАЮСТЦ. А - К л им к о .
Сиділи при ватрані. За стіною ве
лике місто гуділо, клекотіло, мов мо
ре в море переливалося.
— Чуєш!? — сказав один. — Ва-
вилон!
— Люблю той шум, — відповів
другий.
— Цікаво. Ледве два роки, як ти
приїхав з Европи, з малого містеч
ка, а вже „люблю". Я сорок років у
тому вавнлоні і звикнути не можу.
Тягне мене в ліси, на ріки й озера,
до тихих, привітних хат наших по
селенців. Тягне мене північна Ка
нада.
— То їдь!
— Добре тобі казати: їдь. А діти,
а знайомі, а старість! Під сімдесятку
пішло. Ні, брате, не для таких, як
я, шукати нових пригод і вражень.
Засидів місце — сиди . . .
Задивився в вогонь і хитав сивою
головою. В ватрані займалося нове
поліно. Виплив сизий димок і потяг
нувся стяжечкою вгору.
— „Снує про давне дим", — за-
цитував слова поета „ґрінор".
— Добре сказано. Так є, дим і
спомини, особливо зимою. В такий
час на півночі Канади давно зима.
Впаде нераз сніг на п'ятнадцять стіп,
а потім мороз потисне, мов залізни
ми кліщами здавить . . .
— Велика приємність!
— Не є воно веселе, але має свій
чар.
— Особливо в споминах, у теплій
хаті, при ватрані . . .
— Хоч би й у споминах. . . Гей-
гей! Не знати, як там тепер, у гли
боких снігах Саскачевану. . . Чи сто
їть ще на великій галяві хата Івана
Савича, мого доброго знайомого . . .
Буковинець був. Жив з жінкою в пу
щі, а я часто заїздив туди. На лови,
або й т а к . . . Далекі то вже часи —
сорок кілька рок і в . . . Як той час
швидко летить! Чим старший вік,
тим швидше. А особливо тут, у Ню
Норку. Не так, як там, у лісах: є по
ри року, і є нудьга, що сповільняє
час.
А хвилину помовчавши:
— Пригадується мені одна істо
рія . . . Сорок кілька років, а вида
ється, ніби минулої з ими . . . Був мі
сяць грудень, так, як і тепер, але там
вітер кидав не старими часописами,
а намерзлим снігом. Блізард ішов за
блізардом, а як успокоїлося, то взяв
тугий мороз. І тоді відбулася в Са
вича одна дуже дивна історія з індія-
нами.
Докинув знову поліно до ватрану,
почекав, аж воно займеться, і почав
розказувати:
81