Basic HTML Version
лик не надрукував цього розділу у
виданні 1894-го року, а тільки 16
років пізніше помістив його, разом із
примітками Драгоманова, у 8-му
томі свого листування з Драгомано-
вим, „як історичний документ".
7
Двад
цять років пізніше, у своєму лис
туванні з істориком російської імі
грації в Америці, Марком Вільчуром,
Гончаренко писав про Герцена вже
лагідніше й інакше, ніж у „Споми
нах".
Десь під кінець 1861 року Гонча
ренко вернувся до Греції, потім до
Туреччини, а ще пізніше поїхав на
Атонську гору з ід численними мона
стирями. В одному з тих монастирів
жив його дядько Богун. Побувши з
ним якийсь час, Гончаренко 1862 ро
ку висвятився на священика, після
чого виїхав на прощу до Єрусалиму,
а звідти на Ливанонські гори. Росій
ський уряд увесь час намагався дійти
того, щоб йому видали Гончаренка,
тому він мусів часто переїздити з од
ного місця на інше. В Олександрії, в
Єгипті, нібито з намови російського
консула, на Гончаренка зроблено за
мах, але його тоді тільки поранено.
1863 року він знову переїхав до Атен
у Греції. Тут він прийняв грецьке
громадянство і додав до свойого прі
звища ще „Атенайое". Він познайо
мився тоді з грецькою сектою, що за
ступала думку про дозвіл подружжя
духівництва, включно з єпископами,
навіть після висвячення.
Після деякого листування та порад
своїх грецьких приятелів, Гончарен
ко вирішив їхати до Америки. Ді
ставши собі різні рекомендації від тих
приятелів і від знайомих революцій
них діячів, він 18 жовтня 1864 року
відплив зо Смірни в Малій Азії ко-
і
„Переписна Михайла Драгоманова
з Михайлом Павликом", Чернівці, 1910,
Том. VII, стор. 70-79. Дивись також:
Ярослав Чиж — „Драгоманов про Гон
чаренка", журнал ,,Вільна Україна" ч.
11, Дітройт, 1956.
s М. Вильчур'ь. „Русскіе вт> Америкі".
First Russian Publishing Corporation in
America, Inc., New York 198 (?), pp. 11-
16, 101-104.
Mark Villchur. "Russians in the United
States".
Inerpreter Releases XII,
42, Sep
tember 1935, New York.
fXH
m^sci-ча ИЛПСН I. IMS
THE Аидел Нєкліл
^гнитті OPPICI .or £ UM* T * c o .
, .
тлш tmMeiMXK
nrrsoDQEnoav
ЬДІТЄА Upmmpb АгиІВ Гшііршо.
тя і cownnmot*
or not
лптжа
«гдтав
or
« я м с *
гь rrociott»
№> r0&WNC1UIU» ЦГГ*Т*ХІ ДМБПІЬІІ
• * » и к п ц м вгнИ Грі*Man
гЛ
«Т{и№
Перше число видаваного А. Гончарен
ком часопису „Аляска Гералд"
раблем „Яринґтон". За два з полови
ною місяці, саме на Новий Рік —
1865-ий причалив до Бостону, а звід
ти переїхав до Ню Иорку.
В Америці Гончаренко заробляв
собі на життя тим, що вчив грецької
мови, правив Служби Божі по-грець
кому та старослов'янському для не
численної тоді грецької та російської
колоній, а також вирізував на дереві
й металі. Православні люди запро
шувати його відправляти Служби Бо
жі в різних американських містах,
наприклад, навіть до далекого Ню
Орлінсу, а також до Филаделфії, де
він познайомився з італійською ро
диною Чітті, до якої мав листи від
Мацціні. Пізніше він одружився з їх
ньою дочкою Альбіною — 28-го вере
сня 1865 року в міському уряді Ню
Йорку.
Гончаренко і в Америці не мав
спокою від російського уряду, через
що перервалися його зв'язки з грець
ким консулом та його товариством.
Пізніше він працював за складача й
коректора в Біблійному Товаристві
при друкуванні церковно-слов'янсь
кої та арабської біблії. Заробивши
трохи грошей на цій роботі, купив
російський шрифт і вирішив переїха
ти до Сан Франсіско, щоб там закла
сти російську друкарню, „аби сибі
ряки слухали через Тихий океан ві
льну і тиху пісню з вільної Америки".
Саме тоді З'єдинені Держави відку
пили від Росії Аляску. У зв'язку з
цим американському урядові потріб
ні були люди, бо могли б населенню
нової провінції роз'яснити нові по-
75