Basic HTML Version
І далі записав Джефферсон:
але вибрано комітет з метою за
пропонувати текст Деклярації Неза-
лежности, в складі: Адамс, Франк
лін, Шерман, Лівінґстон і я . . . Ко
мітет цей висловив бажання, щоб я
це зробив; було це зроблено, згідно
з бажанням . . . вони прийняли про
ект і я звітував про це Конгресові
дня 28-го червня."
Так: „було це зроблено" записав
коротко Джефферсон; але те, що
„було зроблено", вкрило його не
вмирущою славою, а про сам доку
мент, коли його прийняв Конґрес,
писав Джан Адамс (пізніший другий
президент ЗДА) до своєї дружини до
Бостону: . . . цей день „стане най
більш пам'ятним моментом в історії
Америки. Я вірю, що його будуть
святкувати майбутні покоління, як
велику р і чницю. . . "
**
*
Очевидно, суть Деклярації з 4-го
липня 1776 року — це заява неза-
лежности й суверенности З'єдинених
Держав Америки. Але документ цей
каже ще багато більше; він неначе
пише історію походу до незалежнос-
ти, пояснює його конкретні причини,
його моральні підстави та філосо
фічні вірування тих, що цей похід
творили. Автор Деклярації, Тома
Джефферсон, був одним з архітек-
тів американської незалежности і ро
зумів її практичну суть; він був фі
лософом, що бачив глибші основи в
практичних діях.
Деклярація починається від ви
правдання перед світом, чому Колонії
мусіли відірватися від Великої Бри
танії і Корони; вона далі вичисляє
довгий ряд ламання їхніх прав Пар-
ляментом і королем і оповідає, як
довго й терпеливо чекали колоністи
й терпіли, доки не усвідомлено, що
відірвання — це єдиний вихід із си
туації. Це, отже, не незалежність бу
ла ціллю першою перед усіма кон
кретними причинами, тільки навпа
ки, ці конкретні причини — порушу
вання прав і загрожування життю,
майнові і щастю — були безпосеред
ньою рушійною силою революції, а
незалежність була тільки практично
доконечним логічним висновком. А
славний другий уступ Деклярації
дає філософічну її основу, виправ
дання, чому королівські акти були
порушенням природних прав коло
ністів і чому мали вони право, а то
й обов'язок скинути королівську вла
ду і встановити свою . . .
Колоністи здавна говорили про
свої природні права. Але тепер фі
лософ і політик Джефферсон висло
вив це „вірування" ясними словами.
„Ми вважаємо ту правду очевид
ною, що всі люди були створені рів
ними, що Творець наділив їх певними
невід'ємними правами, між яки
ми є життя, воля і змагання до ща
стя" . . . Влада державна встановле
на для береження цих п р а в . . . свою
силу вона має від громадян . . . коли
надуживає тієї сили з метою вста
новити тиранію, громадяни мають
право скинути дану владу і встано
вити но в у . . .
Це індивідуалістичне й раціоналіс
тичне вірування, що ставить людину,
її життя і щастя є осередок мірку
вань і розумом доходить до чисто
практичних завдань держави. Це фі
лософи „права натури", особливо
Джан Лок, були Джефферсоновими
вчителями.
Але все таки Воля була прапри-
чиною Американської Революції; а
Воля завжди має звук ідеї й ідеаліз
му, з далеко не завжди особистим і
раціоналістичним аспектом в тих, що
за неї борються.
**
*
Деклярація Незалежности 4-го ли
пня 1776 року була тільки етапом у
революції, але етапом, що надав но
вого змісту і нової цілі боротьбі. Ще
довгі роки кривавих змагань, ще ба
гато критичних моментів і хвилин
зневіри стояли перед цими тринад
цятьма Об'єднаними Державами Аме
рики. Побіда й мир в 1783 р. були
тільки дальшими етапами боротьби:
хоч не кривава, йшла вона далі за
будування нової держави. Ще йшли
важкі роки, поки знову Вашингтон
зміг писати в листі до Шевальє де
Ля Люцерна: „Оце покладено фунда
менти великої імпер і ї . . . "
48