Basic HTML Version
без цвяхів, ні праведник без читання
книжок. Прикрасою для воїна є
зброя, для корабля вітрила, для пра
ведника читання книжок".
94. Поучення дітям князя Володи
мира Мономаха. „Що вмієте, того не
забувайте, а чого не вмієте, того по
учайтеся з книг. І нехай вас сонце
не застає в постелі".
95. Книжник XIII століття: „Со
лодкий медяний сок і цукор, але со
лодший від них обох є книжний ро
зум.
96. В Збірниках „Пчела", які дуже
радо були читані нашими предками
в раннім українськім середньовіччі,
знаходимо такі думки: „Іван Золото-
устий сказав: Птицям Бог дав пір'я
і крила, тому у повітрі літають і від
людських сітей тікають; людям Бог
дав уміння писати і книги читати,
щоб на них найшов страх Господній,
мудрість і розум, і так вони омину
ли диявольських сітей".
97. Слова св. Єфрема із рукописно
го Ізмарагду XVI віку: „Како слу-
шати книг: Єгда брате лукавий по
мисел мучить ум . . . утішися почита-
нієм святих книг. Бог бо ними про
гонить біси!"
98. Заки видати гроші, подумайте
наперед, як довго будете мати з куп-
на користь чи приємність. Бо за цю
суму, що ви витратили на якийсь
недовгочасний предмет, можна було
купити книжок, що супроводжали б
вас роками. Вимірюючи довжину їх
посідання і користи, книжки є най
дешевшим предметом, який можна
купити.
99. Уявіть собі наш модерний світ
без книжок! Цим я сказав все!
100. Учітеся, брати мої, думайте,
читайте, і чужому научайтесь, сво
го не цурайтесь! Бо хто матір забу
ває, того Бог карає.
(Т. Шевченко)
-®-
МЕТЕОРИТ НА КИЇВЩИНІ
Погожого осіннього дня мешканці
села Дзвонкового, що працювали на
городах, почули якийсь дивний шум,
а потім звуки, схожі на віддалені по
стріли. І враз, із свистом розтинаючи
повітря, щось упало на картоплище.
Знявся стовп куряви. До цього місця
підбіг з лопатою Михайло Михайло
вич Горбач — завідувач сільського
медпункту. Курява встигла вже роз
віятись, і він побачив ямку. Розкопа
ти її було справою кількох хвилин,
— і лопата черкнулась об щось твер
де. Це був темнобурий камінь якоїсь
неправильної форми, вагою понад кі
лограм. Він ще навіть не прохолов.
Метеорити — здебільшого залізні
або кам'яні тіла — потрапляють на
землю з міжплянетного простору.
Всім, звичайно, доводилось бачити
„падаючі зорі", але не всі знають,
що вогняні сліди на небі прокреслю
ють метеорити. В безповітряному про
сторі метеор мчить з величезною
швидкістю; наблизившись до землі і
зіткнувшись з атмосферою, він роз
жарюється і згоряє. При цьому вини
кає спалах, який і створює враження
падаючої зірки. А коли в атмосферу
потрапляє великий метеорит, то від
тертя об повітря він не згоряє, а тіль
ки зверху стоплюється і досягає
поверхні землі. Розміри метеоритів
надзвичайно різноманітні.
Внутрішня будова і склад кам'я
них метеоритів нагадує наші звичай
ні гірські породи; деякі метеорити
складаються з майже чистого заліза,
іноді з вкрапленням прозоро-жовтого
мінералу — олівіну.
Метеорит, знайдений біля села
Дзвонкового, Васильківського райо
ну на Київщині, порівняно невеликий
— він важить 1 кілограм 272 грами.
Темнобура, шкарубка кора його — це
розтоплена поверхня. Вдалося вста
новити, що в нижніх шарах атмосфе
ри метеорит летів із швидкістю до
300 метрів на секунду. Можливо, і в
сусідніх районах впали відламки цьо
го метеорита і згодом будуть знай
дені.
167