Basic HTML Version
АНЕКДОТИ ПРО ПИСЬМЕННИКІВ І МИСТЦШ
Під час поїздки з рефератом по
Півн. Америці, Улас Самчук спинив
ся в Дітройті. На гостині, влаштова
ній для подорожуючого, один з при
сутніх запитав:
— Хто, властиво, найбільші укра
їнські письменники?
Самчук поглянув на свою співто-
варишку подорожі й відповів:
— Є три найбільші українські пи
сьменники: Стефаник, Бажанський
і я.
І по хвилині надуми, побачивши,
що обличчя присутніх мали питаль
ний вигляд, далі додав:
— Стефаник тому, що не живе, а
Бажанський тому, що сидить при су
сідньому столику.
0
Провожаючи Евентуального, який
від'їжджав до ЗДА, Спілка Україн
ських Науковців, Літераторів і Мист-
ців в Арґентині зробили в домі Го
лови Спілки, п. проф. Ласовського,
прийняття.
Під кінець подали коньяк у ма
леньких чарках.
— Це старий коньяк, — каже Ла-
совськнй, — має 65 літ.
Евентуальний поглянув на чарку
й скептично сказав:
— 65 літ? Дуже маленький на свій
вік.
0
Письменник О. Сацюк мас двох си
нів, які ходять до української школи.
Якось спитав Сацюк молодшого
сина:
— Що маєте сьогодні на домашню
вправу?
— Маємо написати десять простих
речень.
— І що ти написав?
Хлопець почав читати: „Івась ска
че на ґанку".
Зауваживши літеру „ґ", якої Са
цюк чомусь не визнає в українській
мові, батько сказав синові:
— Але ж, хлопче, як ти можеш та
ке писати? В українській мові літери
„ґ" не існує. Треба обов'язково пи
сати „г", мале й велике. Зрозумій,
що це зовсім правильно. Так пишуть
за останнім академічним правописом
в УССР.
Хлопчина послухав батька і на
другий день приніс до школи домаш
ню вправу.
— Хто тебе вчив так писати? —
поіритовано спитала вчителька.
— Татко, — відповів учень.
— А, добре. Скажи таткові, щоб
завтра прийшов до школи.
І як другого дня Сацюк стояв пе
ред учителькою, вона показала йому
зошит сина. Там було написано:
„Івась скаче на Ґанку!"
0
До найбільшого нашого сучасного
музики, проф. Савицького в Фила-
делфії, приїхали з далекої провінції
свояки. Ввечорі Савицький грав на
фортепіяні.
Довго прислухався до гри п'яти
літній Іванко, і врешті спитав:
— Вуйку, пощо ти це робиш? Чи
у вас немає радіо?
0
У театрі в Нк> Йорку йшла мало
вдала вистава. Публіка, як звичайно,
б'є „браво", тільки гуморист Микола
Понеділок невдоволено совгається в
кріслі.
— Ну, як вам подобається виста
ва? — спитав принагідний знайомий
Понеділка.
Той, усміхнувшись, відповів:
— Нагадує мені кактус.
— Чому? Не розумію! — сказав
знайомий.
— А так, не можна на ній довго
всидіти. . .
0
Якось, виходячи з собвею, Микола
Понеділок незнарошна торкнув лік
тем у натовпі якусь панночку.
— Ах, вибачте, я не хотів! — по
чав виправдуватись.
Панна глянула кокетливо на По
неділка й сказала:
— Шкода! . .
160