Basic HTML Version
ЛЮВА вітошинськА
Так звана Латинська Америка,
в одній з країн якої довелося мені
побувати впродовж шістьох років,
видається мені цілком іншою не тіль
ки від Европи, але й від Північ
ної Америки. Щоправда, доведеться
мені доказувати цю тезу на основі
моїх спостережень тільки з однієї
країни Південної Америки — Ар
гентини.
„Аргентинець скочив з дерева про
сто в авто", — так висловився про
мешканця „соняшної Аргентини"
письменник Юрій Тис і мав багато
рації. Але це помічення зробив він
щойно після п'ятирічного побуту в
цій країні. Коли ж його, разом з ін
шими українськими політичними й
„паскарськими" емігрантами в pp.
1947-8, висадив на сушу якийсь „Кер-
ґелєн" чи інший „Жамайка" і за
лишив у велетенських бльоках „Емі
граційного готелю", проти найбіль
шого буенос-айреського хмародеру,
— він, як і всі новоприбулі, був мило
вражений. Субтропічну спеку при
морському березі злагіднював вітер,
сонце вибілило до сліпучої чистоти
будинки, тераси, й хідники, по широ
ких асфальтових шосе мчали тисячі
авт, а на невеличких сквериках ро
сли пальми й евкаліпти. Все це
зра
зу впадало в очі приїжджим і робило
незвичайно корисне враження для
нової країни поселення. Для україн
ців були ще й такі милі несподіван
ки, як добірна українська мова, яки
хось баритона й сопрано, що неслася
з еміграційного гучномовця, викли
каючи кого, чи пропонуючи працю.
Вона лунала ввесь день напереміну
з італійською, німецькою, а укра
їнські часописи можна було купити
в портових книгарнях. Ось так про
сто побіч „Ля пренса" в еспанській
мові, „Арґентінішес Таґесблят" в ні
мецькій, лежав і „Наш Клич", а поруч
„Нувель Франсез" та „Ґлосу Поль-
скєґо" впадало в очі й наше „Укра
їнське Слово". Та найбільше, що ха
пало за серце втікачів з будь-якого
совєтського чи сателітського „раю",
це був той дивний факт, що зразу ж,
за їхнього короткого перебування в
еміграційному готелі з безплатним
нічлігом й харчуванням, — їм, там же
на місці, оформлюють т. зв. „ееду-
лю", і цим одиноким урядовим актом
обмежується все знайомство іміґран-
та з владою, поліцією й т. п. устано
вами. Згодом, при винаймі помешкан
ня, відкритті крамниці чи будь-якого
підприємства, — нікого про те пові
домляти не треба. Тут уже українці
151