Basic HTML Version
сотні різних відмін більших і менших
риб. У другому танку стільки ж ма-
нюсеньких рибок, плескатих і трикут
них, зелених, синіх, рожевих, вуса
тих і безвусих, гарних і поганих, та
ких, яких ви напевно не бачили на
віть на ілюстрації.
Ось двістіфунтовий дельфін звинно
підскакує понад поверхню води вели
кого танка і ловить з руки доглядача
маленьку рибку.
Ось маленькі рибки примостилися
на хребті акули і користають з без
коштовної їзди довкола водяного тан
ка. Крізь скляні, прозорі стіни можете
оглядати все докладно і ловити ціка
ві картини на фільмову плівку. Ну,
а вашим дітям буде цікаво подивляти
продукції співачки-фоки, що виводи-
тиме до мікрофону жалібні трелі.. Не
забудьте оплескувати її, зрештою ар
тистка сама допоминається признан
ня. Маямські Сікваріюм варте огля
дин, ледве чи друге подібне є в ЗДА.
Сутеніє. Ви не втомлені і до хати
вертатися ще не прагнете. Зрештою —
7.30 концерт у міському парку. Ви
цікаві послухати музики. Публіка по
волі заповняє місця (4,000 крісел). Це
переважно старші віком люди, емери-
ти, яких не приманюють вже нічні
розваги і яким безкоштовна приєм
ність найбільше відповідає. Точно 7,30
оркестра в комплеті. Маестро Сізар
ля Монака із ґрацією виходить на
естраду. Вас трохи збентежить орке
стра, де труби, скрипки, чинелі й арфа
поєднані в одному ансамблі. Моло
денька співачка А. Робертсон проща
ється з публікою перед виїздом до
Мюнхенської Опери на осінній сезон.
Американські доляри мають чудодій
ну с и л у . . .
Двогодинна програма добігає до
кінця. Цепелін невпинно кружляє над
вами, реклямуючи якусь радіоавди-
цію. Сізар ля Монака ще раз кланя
ється публіці, яка на прощання спон
танно підхоплює улюблену пісню про
маямську чудову ніч.
В гостині у Гемінґвея
Бути в Маямі, а не бачити Кі-Вест,
це просто гріх. Присвячуєте на цю
подорож цілий четвер. 165 миль до
роги маленькими острівчиками, спо
лученими мостами, з котрих найдов
ший тягнеться сім миль. Сорок п'ять
мільйонів долярів коштувало спору
дження шляху почерез ті острівці, з
яких найдалі висунений на південь
— це Кі-Вест.
Чим інтересна дорога? Перед вами
безмежні водяні простори. З однієї
сторони Атлантійеький океан, з дру
гої — Мехіканський залив. Таких
барв води не побачите ніде. Справж
ній бенкет для мистців пензля. У
водяних безоднях приваблює риба
лок шістсот різних порід риб, а для
власників фільмових камер тут прав
диве джерело емоцій. Правда, вас
збентежить трішки ненадійна полі-
ційна контроля авта і ви, забуваючи
на хвилину, що їдете вільною, демо
кратичною країною, чекатимете чо
гось неприємного. Даремні ваші тур
боти. Це лише конфіската овочів, в
яких загніздилася шкідлива кома
ха, і є небезпека, що туристи можуть
перевезти її в здорові околиці. Ваші
два яблука і один помідор помандру
ють до спільного коша.
А ось і Кі-Вест, останній острів,
найдалі висунений на південь. Містеч
ко нецікаве, неприманливі, перепов
нені людьми пляжі, далі воєнні ба
зи підводних човнів і літаків, місця
недоступні для цивілів.
Вас безнастанно непокоїть думка
віднайти дім Ернеста Гемінґвея. Ма
лий, темношкірий підроеток офірує
вам свої послуги. Ви мандруєте мали
ми, перелюдненими кольоровим на
селенням вуличками і врешті зупи
няєтеся перед старосвітським, сильно
принищеним, двоповерховим будин
ком, що цілий ховається в тропікаль-
ному саду. Тут живе і творить Ге-
мінґвей. Вам пожвавлюється биття
серця, і якась непереможна охота
побачити лавреата Нобеля додає вам
відваги натиснути на ґудзик дзвін
ка. Старенька жінка, член домаш
ньої прислуги приносить вам розча
рування: письменник перебуває лі
том на Кубі, і там його літня резиден
ція. О, яка шкода! Але ви потішає
те себе фантазією. Ось на тому ста
рому бальконі, що пам'ятає напевно
історію кількох Гемінґвеєвих поко
лінь, у великому, вигідному, також
135