Basic HTML Version
Капеля Бандуристів ім. Т. Шевченка у ЗДА 1953 року
ні спотворити не вдасться! Тож, не
зважаючи ні на що, перед кобзар
ством стелиться широка дорога для
дальшої служби Батьківщині. Як ко
лись в давно- і недавноминулому —
за наших часів — кобзарство славно
відогравало свою історичну ролю,
воно, віримо, славно виконає її вже
й, дай Боже, в недалекім майбутнім
України.
Перебування на еміграції чималої
кількости кобзарів і навіть цілої Ка
пелі Бандуристів ім. Тараса Шевчен
ка, це рідка нагода для загалу на
шої молоді — глибше зацікавитись
кобзою та навчитись нею володіти, —
продовжувати світлі традиції кобзар
ства. А для широкої української
спільноти, це нагода і патріотичний
обов'язок матеріяльно підтримати Ка
пелю Бандуристів ім. Тараса Шевчен
ка та молодих кобзарів-початківців
і
вже існуючі кобзарські гурти.
Також, що торкається репертуару
згаданої Капелі Бандуристів та вза
галі всіх кобзарів, потрібно глибше
усвідомити, що кобзарі є носії рідної
духовости України та її гетьмансько-
козацької слави, а тому годилося б
більше присвячувати уваги козаць
ким пісням та думам.
Кобза, це не тільки найбільш ори
гінальне мистецтво України, що пов
стало з понад тисячолітніх глибин
української духовости нашої землі,
але це одна з найкращих оздоб на
шої нації!
Кобза, це сама душа многостра-
дального, але великого Українського
Народу, що жила в його одійшов-
ших у вічність поколіннях, що живе
з ним нині і що буде жити в його на
ступних поколіннях!
Кобза, це тихий, але духово могут
ній дзвін, що будить, хвилює, витис
кує сльозу, що захоплює
та
кличе
125