Basic HTML Version
Г і рко нам було жити, але з а те ми любилис я, як б р а т т я . Ми схо
дилис я, р а дилися і шу к а ли способ і в, як то по к а з а т и, що й ми куль
турні люди. По ч а ли ми з а к л а д а ти с оюз ові бр а т с т в а, а як а йриші та
л яшки поб а чили, що ми г ур т у ємо с я, тоді д о п е р ва поч а ли нас шану
ва ти. З г о д ом, як поч а ли в нас б у д у в а т и ся церкви, як от шамок і нс ь ка
аж за $75,000, то й старі а йриші поч а ли нам з а видув а ти, а нав і ть нас
б о я т и с я. Правда, тоді ми ще не мали на г оди х о ди ти до шк о ли вече-
рами, бо були пе р епр аць о в ані в день, а кр ім ц ь о го к ожний з нас мрів
в ерт а ти до к р аю із з а р о б л е ними г р ішми. Аж з ча сом, як ми поженили
ся, як поч а ла на ро с т а ти родина, ми поч а ли п р оща т и ся з д ум к ою вер
т а т и ся д о с т а ро го кр аю і с т авали , , американами".
Не гріх і пов е лич а тис я, що то лемки мають свою н а й с т а ршу аме
рик анс ь ку укра ї нську інтел і генцію, вже тут виховану, як от адвока т і в,
л і кар ів та інших профе с і онал і с т і в. Лемки, хоч самі були неграмотн і,
але д і т ей своїх у шк о ли посилали х о ч би тому, що хот і ли, щоб їх д і ти
л е кше на хліб з а р о б л я л и, ніж вони самі. І тому то йшли за з а клик ами,
пом ішу в а ними в „Св о б о д і ", що то ,,В школі наша будучн і с ть ". А як
т я ж ко було нам т од і по сил а ти д і тей до високих шк і л. Кожен мусів
р а х у в а ти на свої власні сили.
Де т ам т од ішні часи в пор і внанню з т епе р ішними. Т аж т епер і
С оюз із с во єю д о п о м о г ою для шк і льної молод і , і бра т с т ва мають свої
фо н д и , і люди мають сотки або й тисячі по банках, а бо т а ки ульо-
ковані в дома х, з емлі та нав і ть і в паперах. Ось те все повинно' т е п ер
бути викорис т ане д ля вивчення ма с о во наших д і тей, бо хтось спом іж
них мусить прий ти на наше мі сце і переня ти про в ід у на родних спра
вах. Ми клали основи і будув а ли жи т т я, а вони мають в т рима ти те,
що ми придб а ли, р о з б у д у в а ти і що сь но в о го д о б у д о в у в а т и. Як ми
п о б а ч имо, що на наше мі сце п р и х о д я ть наші д і ти, тоді з чистим сум
л інням буд емо мо г ли п о п р оща т и ся з цим св і том. І тоді т еж наші д і ти
з р о з ум і ють нас, чому то ми так хот і ли, ба нав і ть мус іли, буду в а ти
своє жи т тя під з а к л и к ом: ,,В своїй хаті своя правда, і сила і в ол я " .