Basic HTML Version
то д і стати спід землі жи в ими. І це т а ки вдалос ь. По 18 днях їх в і дко
пали. Та мус іли вони о с т а в а ти ще дру г их 18 днів п ід з емл ею під лі
к арс ь ким д о г л я д ом, з а ки їх вив е з ли наверх. А як їх вкінці вив е з ли, то
д ва з них з а р а з поме рли. Та наш З о л як остав в живих.
З опо в і д ань наших старих лемк ів знаю, що м іж п е ршими, що
сюди прибули, були т а к і : Тудей із Шп і тниц і, Де мя н ч ик з Висови,
Криниць кий з Устя Ру с ь к о г о, Ма д з е л ян з Фльоринки, Кл іщ з Бруна р,
Т а л п аш з Ла бо в о ї , Хиляк з Б і лцерово ї, Копис т янс ь кий з Кудинця,
а
далі Ю. Ві льчацький, Шт екля, Глов а; п р і з в ища інших то вже т а ки
п о з а б у в а в.
Одні з них по ї хали до Шенандо а, дру гі до Шамок і на, а треті аж
до Пі т сбур ґ а. Були і такі, що їх агенти пі слали і на фа рми. Та з наю
з д о с т о в і р н о го дже р е л а, що мі стечко Ше н а ндоа було п е ршим осідком'
н аших імі ґрант і в. А д р у г ою т а к ою оселею був Шамок і н.
Ой трудні то б у ли часи тих п е рших імі ґрант ів лемк і в! Як ми т і ль
ки де по к а з а ли с я, то нас на з ив а ли „ г у н ґ а р а ми" й „ г онк ами ". Не о дно-
ному льляла ся кров з г олови, бо над нами споча т ку з би т к у в а ли ся
с т арші чужі імі ґ ранти, а бо їх д і ти. Аж з часом ми „ в и б о р о л и" чи „ви-
п р а цюв а л и" собі с вободу.
Пе рші імі ґ ранти пр а цюв а ли п е р е в ажно по „ бр е х а х ", де чис тили
викопане вуг і лля. Там вони вибир а ли каміння ( „шл е й т ") спом іж ву
г і лля. Мо л о дші д і с т а в али по $3.75 т ижне в о, а с т арші по $5, але й з
цієї платні с т я г али ще по 21 цент ів у тиждень. Це було за пр е з ид е н та
Кл і вленда. Тоді пр а ця йшла по 10 г один денно. Р а но вс т авали ми в
год. 5., йшли п ішки „ т р е к ами" з ал і зничими, що би бути при р о б о ті на
7. годину. Тоді не було ще нав і ть і „ с т р і т к а ри ", а не т о а в т омоб і ля чи
а в тобус а. Не носили ми ще т еж ні ковн і рц і в, ні кр а в а т ок, ні пальта,
але про с ту роб і тничу с орочку за 25 цент і в. Не х о дили ми на пікніки,
балі ф і л ьми; не в і дв і дували готел і в, ре с торан ів ані „салун і в". Одно,,
що наш чолов ік жа л у в ав , ,никла", а дру г е, як би хто з нас явився був
у салуні, то йо го п о б и л и б.
Пра вда, що тоді було т еж і жи т тя т а ньше, як т епер. За убрання
пла тили ми $5—$6, за чере вики $1, за к апе люх 50 ц. Б уше ль б а р а б о ль
к ошт у в ав тоді 50 ц„ але фунт ка ви т а ки 25 ц., мушок муки 75 ц. —
о тже харчі не б а г а то р і знилися в ід т епер ішних що до ціни. Не г ово
рю про мясо, бо хоч який д о в г ий мі сяць, але наш чолов ік за мя с ом
не т ужив. Хліб і чорна кава — от була г оловна їжа. Я був тоді на
„Ша нди Гил" к о ло Шамок і ну, то не б а чив ні „ ґ р о с е р н і" ні „бучерн і ",
не знав нав і ть, що це т а ке „ по р к ч а п с ". Р а з у мі сяць власник крамниці
д о с т а в л яв нам м і шо ч ок муки і фунт кави, 2 фунти цукру і 2 фунти
сира на пиро г и. Тоді люди спали як оселедці в бочц і , нав і ть по 5 ос іб
у л іжку, а як хто пр а цюв ав на ніч, то один з л іжка, а д р у г ий на л і жк о.
Із 7 хлоп і в, що п р и йшли з майни, 5 милися в одній і т і йсамій вод і , що
аж почорн і ла як гно ї вка. Ванни не було, вода не текла із стіни, як
т епер.