Page 195 - ukr

Basic HTML Version

од я г а т и сь пі сля припис аної фо рми, с ебто мати чорний одя г, т. зь\
. . принс - алберт ", чорний т в е рдий капелюх, з ваний „пенч", чорну кра­
ватку, як і чорні ля к е ров ані чере вики. Я те все собі спр а вив з а вч а су і
з а пл а т ив за це $35. Кирч ів і Ла б о в с ь к ий при ї хали вже т ак одягнені як
на а вдиєнц ію. Та Вр а б е ль при ї хав т а ки в прос т ім хлопс ьк ім од я гу і з
мя г ким к а п е люх ом. Че р ез те був н е а би я к ий клоп і т. Вр а б е ль був собі
т а ки з д о р о в е з н ий хлоп! Як ми п ішли до склепу, що б в ип о з и ч и ти для
нь о го одя г, то годі було знайти д ля нь о го міру. Ос т а т о чно в з я ло ся най­
б і л ьший одяг, який був у склепі, бо і ншо го виходу не було. Я з а пл а т ив
за н ь о го к а вц ію в сумі $20. ї т ак ми по ї хали.
Пр и б у вши до Вашинг тону, ми по ї хали до ре зиденц ії Апо с т ол ь с ь­
к о г о Де л е г а та Фалькон і я. Там нам ска з ав пор т і є р - н і ґ е р, що Де л е г ат
в и йшов на прох ід та верне за яку годину. За т ой час ми випи т а ли пор-
т і єра, як і куди з а х о ди т и, та яка є церемон ія при авдиєнц і ї. Як він нам
то все р о з к а з а в, то ми вже були з а споко єн і, бо знали, як себе пов е с ти.
З а якої п і в т ора г одини він по в і домив нас, що Апо с т ол ь с ь кий Де л е г ат
г о т о в ий нас приня ти.
Як ми в в і йшли в а вдиєнц і йну салю, то поб а чили Ап о с т о л ь с ь к о го
Де л е г а т а, що сидів на місці, з я к о го прийма в. Ми прис т упили один з а
др у г им, щ о б поц і лу в а ти перстень на йо го руці, як це в оди т ь с я. Але він,
не спод і в ано д ля нас, п і дняв руки д о г о ри і не дав нам ц ь о го виконати.,
Нашим бе с і дником, що пр е д с т а в л яв справу, був Те о д о з ій Л а б о в­
ський, що був с е кре т арем у Союз і . Це була д уже спос і бна людина. Він
с лужив в американс ьк ій армії й знав д о б ре англ і йську мову. Він і пере­
дав Апо с т о л ь с ь к ому Д е л є ґ а т о ви мемор і ял, який ми прив е з ли. Де л е г ат
у з яв мемор і ял і з ачав п е р е г л я д а ти йо го змі ст. З а хвилину т ак я к би змі­
нив своє по с т упов ання, бо з вернувся д о нас і привит а в с я, д аючи поц і ­
лув а ти перстень. І тоді й з а ч ав нас випит ув а ти, яка н аша місія. Л а б о в ­
с ький пр е д с т а вив йому цілу справу як прох ання в і рних до Ексцелєнц і ї,
щ о б він в т а вив ся в Римі , в Св я т ішо го От ця , що б наш є пис коп був з р і в-
наний у своїх пр а в ах ц і л к о ви то з а йри с ь кими є пи с к оп ами, та щ о б та­
ким чином була припинена б о р о т ь б а, яку ведуть де я кі п р о ти є пис копа,
р о з пу с к аючи вісти, що він не є по в нопр а в ним є пи с к о п ом.
На це Де л е г ат в і дпов і в, що еп. Ор т ин с ь кий є з а к онним є п и с к о п ом
і це повинно к ожн ому вис т арчити, але д о д а в , що з р о б и ть усе можли в е,
що б наші п р о с ь би були уз гляднені в т а к ий спос і б, як це ми пр е д с т а в­
л я є мо в мемор і ял і.
Пот ім Апо с т ол ь с ь кий Де л е г ат з в ернув ся до нас ще з т а ким з апи­
т о м : Ви е ур я дники У, Р. Союзу ( т а ка т оді була н а з в а ) ; т ак ч ому в аша
ор г а н і з а ц ія не є р е л і г і йною? На те наш пр едс т а вник в і дпов і в, що як
наші люди з а к л а д а ли Союз , то ще не було н ашо го є пи с к оп а; вони тоді
д ума ли г оло вно про те, що б ма ти з а п омо г о в о - а с е к у р а ц і йне т о в а р и с т в о.
Але т епер, як усі ці справи на л а днают ь с я, то п о д ум ають і про це.
При кінці Апо с т о л ь с ь кий Де л е г ат по с т а вив ще одно пит ання: А
чому ваші люди не хочу ть з апис ув а ти церков на є пи с к оп і в? На те від-