Basic HTML Version
лесах п і д ї з джа ли та щит поб і ди приби в а ли на мурах Но в о го Риму.
Серед славутних подви г ів к о з а ц ь к ої армії р о д и л о ся ро з ум і ння великої
т р адиц і ї Києва, будил а ся нац і ональна самопевн і с ть та горд і с ть, що
мус і ла до в е с ти до в і дродже ння укра ї нської д е ржа ви д в а ц я ть к і лька
літ п і зн іше ( 1648 ).
П о л ь о н о ф і л ь с т в о
т а
м о с к в о ф і л ь с т в о
в
У к р а ї н і
По л ь о н оф і л ь с т во та мо с к в оф і л ь с т во як нац і ональні х о р о би с е р ед
укра ї нц ів р о дили ся все в часи, коли зовс ім з а вмир а ли д е ржа в ниц ь кі
традиц і ї серед укра ї нських людей як продукт знев і ри у власні сили
наці ї. Таке було в Укра їні пе р ед повс т анням Б. Хме л ьниць ко г о, таке
т еж п о в т о р и л о ся в 19-тім стол і тт і.
Важке по л оже ння укр а ї нс ь ко го н а р о ду під По л ьщею по Люб -
линськ ій Унії внесло знев і ру у власні сили с еред б а г а т ь ох укра ї нц і в.
Пе ршу пр і рву в нац і ональн ім фронті з р о б и ли н аща д ки укр а ї нс ь ко го
боярс т в а, укра ї нська шл я х та 16-го стол і ття, що стала п е р е х оди ти у
л а т ино - к а т о лиц ь кий, а через це й в поль с ький, т а б о р, що б в і дкри ти
собі двері до д е ржа в ної поль с ької к ар і є ри.
Не йшло то т еж їм т ак л е г к о; хара к т ерн іші одиниці п е р е х о д и ли
внутр ішну б о р о т ь бу пом іж прив я з а нням до своєї прад і дної сх і дної
віри та б ажа нн ям стати уча сник ами благ шл я х е т с ь кої Р і чипо с по ли т ої
Поль с ько ї. Св і доц т в ом т акої б о р о т ь би не з вич айно інтересний доку
мент я к р аз з час ів Люб лин с ь к ої Унії — з а в іщання укр а ї нс ь ко го шл я х
тича з Волині Василя З а г о в о р о в с ь к о г о. У сво їм з а в іщанні він пору-
чає вихо в у в а ти свої д і ти у прад і дн ій укра ї нськ ій це рковно - нац і она л ь
ній традиц ії та культур і, але т еж к аже після цего вихов ання п і сла ти
д і ти д о є з у ї т с ь ко го каледжу, себто до школи, що д а в а ла т оді ате
стат на інтелі гентну людину, , ,щоб — як сам к аже — д і т ям не з ами
кати к а р і є ри в д е ржа в і ". Р о б и ть це, правда, зі с трахом, бо з є зу ї т
ських к а л е джів ма ло хто в ерт ав укра ї нцем, але р о б и ть це. Це був
пр ямий шл ях д о в і дчуження від р і дно го пня — шл ях п о л ь о н оф і с т в а.
З д а в а л о с я б, що прир о дним з а б о р о л ом про ти
п о л ь о н оф і л ь с т ва
повиннаб б у ла бути укра ї нська пр а во с л а вна церква і ним вона була
дов г і д е с я т ки літ, аж поки і в р я ди укр а ї нс ь ко го пр а в о с л а вно го ду
ховенс тва не з а к р а в ся д у х о в ий р о з р і з — под іл на п о л ь о н оф і л ів та на
мо с к в оф і л і в. З а т р а та старих ки ї вських д е ржа в ниц ь к их т р а диц ій ро
била поволі й пра восла вну церкву п о л ь о н оф і л ь с ь к ою на верхах та
мо с к в оф і л ь с ь к ою на низ ах. По л ь о н оф і л ь с т во та повна льояльн і с ть д о
пол ь с ь кої д е ржа ви були власні стю не т і льки ун і ят ських владик, але
й пр а вол а вних. Не менше л ь о я л ьним поль с ь ким д е ржа в н и к ом був ві
д о мий пр а во с л а вний ми т р о п о л ит Пе т ро Мо г ила в ід с во го сучасника
ун і я т с ь ко го ки ї в с ь ко го ми т р о п о л и та Йо с и фа Ру т с ь к о г о.
Пе р е я с л а в с ь ка Уг ода з Мо с к в ою Укра ї ни, ви з вол еної Хмельниць-