Basic HTML Version
Це є т ак з в аний волинс ь кий а в т оном і зм, інтересна і сторична про
бл ема , о п р а ц ь о в а на но в ою вже п о в о є нн ою і с т оричною на укою. Т а к ий
у к р а ї н с ь кий т рибун ал в Луцьку, як о з н а ка д е рж а в н о го о к р е мо го ха
р а к т е ру тих укра ї нс ьких з емель і нк о рпо р о в а них в Люб лині до Пол ьщі ,
д і йсно повс т ав 1578 року. Одначе йо го с к о ро По л ьща ска сувала т ак
само, як і с коро стали в в оди ти поль с ь ку та ла тинс ьку мову у внутр іш
нє ур я дув ання тих укра ї нс ьких з емель. Волинс ь ка а в т оном і я, за я к ою
т а к по би в а в ся кня зь Константин Ос т р о з ь к ий, в і домий укра ї нс ький
д і яч , не п е р ежила й к і лькох д е с я т ок літ.
Ко р о т ко т р и в аюч ий Волинс ь кий Ав т оном і зм кинув нам т еж жмут
св і тла на р о лю кня зя Константина Ос т р о з ь к о го с еред укр а ї нс ь ко го
г р ома д я н с т ва в часі пол і тичної Люб лин с ь к ої Унії (1569) та к і лька
д е с я ть літ п і зн іше в часі рел і г і йної унії в Бере с ті ( 1596 ). Кня зь Кон
стантин Ос т р о з ь к ий в Люблині с т ара в ся з б е р е г ти р ешт ки пол і тичної
укра ї нс ької с амо с т і йно с те шл я х ом в олин с ь к о го а в т оном і зму. Це йому
не в д а ло с я, бо По л ьща об і т ниць не д о т р им а ла та волинс ьку а в т оно
мію с коро скасувала. Д в а ц я ть пя ть літ п і зн іше, коли стала актуаль
ною справа це рковної унії в Берест і, ки. Ос т р о з ь к ий з а с а дничо не
був пр о т и в ни к ом т а кої унії, на впаки він був нав і ть її по в ажним ініція-
т о р ом. Одначе він хот ів т в е рдих гарант і й, що з а в т оном і єю укра ї н
ської церкви не станеться те саме, що й з не д а вною в о лин с ь к ою а в то
ном і єю. По йо го думці це рковний с о б ор в Бересті (1596) тих гаран
т і й не д а в а в, т ому з г о д ом він сам, п р о м о т ор це рковної унії, з вернувся
про ти неї.
К о з а ц ь к а
Д е р ж а в а
с п а д к о є м ц е м
с т а р о г о
к н я ж о г о
К и є в а
Ні я ких з а л ишк ів по стар ій ки ї вськ ій д е ржа ві укр а ї нс ь ко го н а роду
не було т і льки з г л я дно н е до в г ий час, а саме пом іж скасуванням Во
линської Автономії та пов с т анням укра ї нс ької к о з а ц ь к ої д е ржа в и, утво
реної д ужим з р и в ом Бо г д а на Хме л ь ниц ь к о го ( 1648 ). Де ржа в н и ц ь ка
і дея жила одначе б е з п е р е р и в но як і дея пол і тичної
о к р ем ішно с ти
Укра ї ни в ід своїх сусідів та як ідея куль турної с амо с т і йно с т е. Ко з а ц ь
ка армія нав і ть в р ямц ях поль с ь кої д е ржа ви з хвилиною, коли стала
о р г а н і з о в а н ою силою, н а в я з ує д о д е ржа в них т р а диц ій старої Укра ї ни
та в в ажає себе її с п а д к о ємц ем в моральн ім та в правн ім ро з ум і нню.
Ні де т ак ясно ця д умка не висловлена як у в і домій мові р е к т о ра
ки ї вської бр а т с ь кої бо г о я в л е н с ь к ої шк о ли Кас і яна Са ко вича 1622 р о ку
з на г оди по х о р ону в і д омо го о р г а н і з а т о ра ко з а ччини г е т ьмана Пе т ра
Кон аше в ича Са г а йд а чно г о. Спомин аючи з аслуги г е тьмана бес і дник
п і дкре слює, що к о з а ки це прямі с п а д к о ємці тих русич і в, що то за
укра ї нс ьких мона рх ів Ол е га та І горя с л а в ою в к рив а ли ся в цілій схід
ній Европ і . Ц а р г о р од с т олицю мо г у т н ь о го ц і саря ви з ан т і йс ь ко го зі
суші та з моря в оюв а ли, під мури ц і сарської столиці човнами на ко-