Basic HTML Version
б і льші с ть фа рм ів о ч ище но з лісів, б о д ай з в е ликих д е р е в. Те п ер оста
лися т і льки ні кчемні з а л ишки з лісів. Та є ще п о д о с т а т к ом д е р е ва на
л а л и в о . А з емлю наст і льки о ч ище но з ліса, що є вже т е п ер на к ожн ій
160 - акров ій фа рмі к і л ь к а д е с я ть акр ів по л я . Є в т их о к о л иц ях і чис то
виробл е ні фа рми. Однак т а ких ма ло. Жи в у ть наші фа рме рі в т а ких
о к о лиц я х, як Ет е лб е р т, Укра ї на, Ґ а р л е нд та і нших з м іша но го г о с по
да р с т в а.
Коли з а й д емо д о ф а рм е ра в з г а д аних о к олиц я х, то п о б а ч имо, що в
н ь о го є в с ьо го по т р о хи. Має він к і л ь к а д е с я ть акр ів земл і, о тже має
свій хл і б. Тр о хи й п р о д ає з б і жжя. Та має він ще б і л ьше п р и х о ду
з х у д о би та свиней і курей. Д е р жи ть яких ші сть к о р о в . Ко р о ви д ають
мо л о к о , та д ля мо л о ка нема з буту. Адж еж всі люди на ф а рм ах мають
п о д о с т а т к ом моло к а. Та з мо л о ка можна ма ти і сметану. І власне сме
тана — то з о л о та к о п а л ь ня д ля л і сових н аших фа рме р і в. Де я к і ф а р -
мери за саму сметану д і с т ають по к і л ь к а н а дця ть д о л я р і в т ижн е в о. Самі
мо л оч а р с ь кі спі лки ви с ил ають свої т р о ки д о фа рме р ів та з а б и р ають
в ід них бл яшані бань ки з сме т аною і в е з уть до мі стечок, де є мо л о ч а р
ні, що з а нимают ь ся в и р о б ом масла.
А д р у га з о л о та к о п а л ь ня д ля л і сових фа рме р ів — то плекання сви
ней. Пр и х о д и ть т р о хи г р ошей і з х у д о би. А за я йця фа рм е ри к упують
не обх і дних річей до хати. Хоч і не по панськи їм жив е т ь с я, але не за
з н ають і б і ди. Чи на світі кр і за економі чна чи в еликий т о р г о в е л ь ний
„бум",
то наші л і сові фа рм е ри ні не б а н к р о т ують від кр і зи, ані не ба
г а т іють в ід , , буму". От жи в у ть собі спок і йно.
Та не т ак жи в е т ь ся н ашим ф а рм е р ам на с т епових фа рма х, у Саска-
чевані та в Алберт і. Там жи т тя б і льше р о з маши с т е. Там можна ма ти
великі лани з б і жжя й д о р о б и т и ся на них в е лик о го ма є тку, коли є у р о
ж а й та д о б р ий з бут на з б і жжя , а бо про с то стати же б р а к ом, к о ли к і лька
літ по т я г не посуха, або коли пше ниця п р о д а є т ь ся за бе зц і н.
Ж и т т я
у р а ї н с ь к о г о ф а р м е р а
н а
п р е р і я х .
По л і сових о к о л иц ях жи в у ть наші фа рме ри г оло вно в Ман і тоб і. Так
жи в у ть і в північнім Саскачеван і. Та н а з а г ал в Саскачевані наші люди
по с е лилися по г а йо вих та с т епових о к о лиц я х. У східнім Саскачевані
мали наші переселенці до д і ла з г а йо вими о к о л иц ями, т о б то фа рм а ми.
що поро с лі к уп к ами д р і б н о го лісу а бо кущі в. Д о т а ких з еме ль нале
жи т ь , наприкл а д, йо р к т он с ь ка о к о л иц я. І в т а ких о к о л и ц ях н е т яжко
було п р и д б а ти собі земл і. По т р і бно було т і льки купки кущів а бо лі су
в ик о р ч у в а т и. Та хто поп ав з н аших люд ей у полудн е вий Са скачеван —
то поп ав на дійсні прері ї. Там вже нав і ть і кущів нема.
І хто з н аших б і дних переселенц ів поп ав на степ до Саскачевану,
то с п е ршу г і рко б і дув а в. По т р і бно було я к у б у дь х а л а б у д ку з б у д у в а ти
д ля жі нки і д і т ей, а с амому йти на з а р о б і т ки, з в ич а йно д о б у д о ви з а
л і зниць, на „ екс тра ґ е н ґ и " . Т я ж ко було кор і нь пус тити в з емлю, де де-