22 січня виповнилося 110 років від дня народження Григорія Бажула, який народився 1906 року в Полтаві, а свій земний шлях скінчив в Сіднею 17 жовтня 1989 року.
Дослідникам історії української бандури та кобзарства Г. Бажул відомий першим своїм дописом „Про бандуру“, який він помістив у часописі „Нова Україна“ 25 грудня 1942 року в окупованому німцями Харкові. Г. Бажул в часі німецької окупації виступав по Слобідщині як бандурист-соліст з сценічним ім’ям „Келеберда“. Це він разом з Леонідом Гайдамакою робив спроби створити капелю бандуристів в Харкові в часі війни, друкував статті про знищення московськими більшовиками кобзарів та бандуристів в 1930-их роках.
Бандурист, дириґент, педагог, композитор Л. Гайдамака був трохи старшим за Г. Бажула. Він народився 19 квітня 1898 року, свого часу закінчив Харківську консерваторію з віольончелі і лише у 30-річному віці вчився також у Гната Хоткевича і 1922 році в Харкові створив капелю бандуристів при клюбі „Металіст“, яку перетворив на першу оркестру українських народних інструментів. Він викладав гру на домрі та бандурі в Харківській робітничій консерваторії, а потім в Музично-драматичному інституті, разом з майстром Герасимом Снєґгірьовим створив удосконалені бандури харківського зразка, а 1930 року заснував майстерню для серійного виготовлення бандури харківського зразка та інших українських народних інструментів.
Ще до початку війни Г. Бажул був засуджений в голодному 1933 році на два роки позбавлення волі, які провів у Бердянській сільськогосподарській трудовій колонії, потім відбув заслання на Північному Кавказі, Сибіру та в Тайшеті, повернувся до Харкова лише у 1938 році. Саме цього року, 8 жовтня, був закатований в казематах НКВД Г. Хоткевич. Г. Бажул добре знав творчість Г. Хоткевича, оскільки після переїзду разом з своїми батьками з Полтави до Харкова у 1911 році та здобуття аґрономічної освіти зацікавився кобзарським мистецтвом, коли почув гру сліпого кобзаря Павла Келеберди, згодом він записався до кляси бандури Г. Хоткевича при Харківському музично-драматичному інституті, де засвоїв основи харківської школи гри на бандурі.
Потім Г. Бажул виїхав до західної України, де виступав у складі ансамблю з українським поетом-модерністом та бандуристом Зіновієм Штокалком, пізнішим автором „Підручника гри на бандурі“ та „Кобзарського підручника“. Разом з Г. Бажулом та З. Штокалком давав концерти для воїнів УПА уродженець Самбору на Львівщині Володимир Юркевич, який пізніше створив окремий ансамбль бандуристів.
Г. Бажул еміґрував до Австралії у 1948 році, де став основоположником кобзарських колективів, створивши Ансамбль бандуристів ім. Г. Хоткевича та школу гри на бандурі‚ написав праці про кобзарське мистецтво в Австралії.
Бандура Г. Бажула роботи видатного австралійського українського майстра, уродженця селища Нові Санжари на Полтавщині Федора Деряжного, зберігається в Музеї кобзарського мистецтва в Переяславі-Хмельницькому, де також є портрет Г. Бажула роботи його дружини – акторки й малярки Людмили Бажул.
Г. Бажул та Ф. Деряжний разом з іншими українським патріотами закликали активно інформувати Захід про стан життя в Україні та про неймовірні утиски, що їх терпів народ.
Гідним продовжувачем патріотичної й мистецької справи Г. Бажула є український бандурист, дослідник кобзарства, композитор, дириґент Віктор Мішалов, батько якого походить з села Березоточа поблизу Лубен на Полтавщині. Від 1970 року він вивчав гру на бандурі у П. Деряжного та Г. Бажула.
Лохвиця‚ Полтавська область