НЮ-ЙОРК. – В Українському Інституті Америки (УІА) 5 грудня 2015 року відбувся концерт “Lions Gate Trio“ – артистів з Кельну, Німеччина. В склад тріо входять скрипалька Катя Лансдель, челіст Дарет Едкінс та піяністка Флоренс Меле.
Заля мала вигляд інтимної кімнати з кріслами, що оточували інстументалістів з трьох сторін. Публіка складалася з молодих німців, французьких меломанів, що відвідують УІА, та українців.
Програму „Призначення: США“ почали з тріо Людвиґа ван Бетговена „Арчдуке”, присвяченого автором доброчинцеві, учневі і приятелеві – австрійському герцоґові Рудольфові. Прем’єра цього твору відбулася 11 квітня 1814 року і це був останній раз, коли автор виступав як піяніст. Чельова партія більш насичена від скрипкової, тому що герцоґ Рудольф був челістом. Таку інтерпретацію цього твору, яку провело „Lions Gate Trio“ в музичній і стилевій естетиці, тяжко перевершити.
Другою точкою була світова прем’єра твору „Das Ende/The End (2015)“ українського композитора Максима Коломійця, народженого 1981 року в Києві. Він в 2005 році переїхав до Кельну на студії композиції, і там живе до сьогодні. Його твір написаний для ансамблю на тему закінчення твору Л. Бетговена.
Твір М. Коломійця композиційно відрізняється тим, що експозиція складається виключно з сильних акордів тоніки й домінанти з різними ритмічними акцентами. Щойно у переведенні починається впровадження нового матеріялу, з модерними гармоніями, які нічим не нагадували музику Л. Бетговена. Одна подібність – це ужиток виразових елементів, приміром „субіто піяно“ чи „сфорцато“. Проте твір досягнув великого успіху завдяки складним ритмам та непередбаченим гармонічним сполученням.
В другій частині концерту артисти грали тріо „Ґ-дур“ Йозефа Гайдна – повнометражний чотиричастинний твір. Й. Гайдн – творець сучасної сонатної форми, камерних та симфонічних творів, які всі наступні покоління композиторів наслідують до наших днів. Виконання було клясично вершинне.
А тріо Моріса Равеля переконало публіку, що піяністка-францужанка довела ансамбль до перфектного виконання твору її земляка, та вірного звучання баскійського фолкльору. Вони виконали програму так, як естетика Европи вимагає – для кожного композитора у його своєрідному стилі, відповідному темпі та динамічному балянсі.
Ваша думка