Basic HTML Version
віру в справедливий комунізм. Ви самі постаралися зробити з мене
ворога. І в цьому я не винна".
Я оповів цю цілком типову галицьку історію не для нагнітання
пристрастей, не для звинувачень і виправдань, а лише для того, щоб
майбутні судді не забули записати у свої реєстри попри тисячі й
тисячі убієнних також сотні тисяч потоптаних на сибірських
трактах людських доль. Думайте про них, коли будете визначати
праведних і винних.
... А я тим часом на першому-ліпшому полі при дорозі закопаю
дубовий хрест із терновим вінком і вирізьблю на ньому Шевченкові
слова: „Молися, сину! За Вкраїну його замучили колись..."
І будуть віками йти люди попри зчорнілий хрест і в нікого не
підніметься рука, щоб літери стерти, а хрест повалити. Хочу в це
вірити. Амінь!
Леся УКРАЇНКА
КВІТОК, КВІТОК, ЯКМОЖНА БІЛЬШЕ КВІТІВ...
„Квіток, квіток, як можна
більше квітів,
І білого серпанку на обличчя.
Того, що звуть ілюзією"...
—
Боже!
Як часто ті слова вчуваються мені
Посеред ночі: „Квітів, безліч
квітів!
Яж так любив красу"...
—
Мій
бідний друже,
Я принесла тобі всі квіти, що дала
Скупа весна твого скупого краю,
Я всі зібрала і в труну вложила.
Всю ту убогу весну поховала.
Ти спиш в землі міжмертвими
квітками,
І страшно думати мені про них
І про твій сон, я краще знов укрию
Серпанками ілюзії твій сон,
Щоб не чіпать страшних містерій
смерти;
Я досить слухала її прелюдій,
Вони мені морозили всю кров,
Вони мене у камінь обертали,
Я досі того вимовить не можу,
Чого мене навчила пісня смерти.
Ні, ні, мій друже, спи спокійно,
спи
Я не скажу нікому слів таємних.
Квіток просив ти? Дам тобі їх
більше,
Ніжта ворожая весна дала,
Весна та люта, що тебе забрала.
Я дам живих квіток, зрощу їх
кров'ю
І заблищать вони, немоврубіни, —
Не так, як ті бліді, убогі квіти
Весни лихої, і не будуть в'януть,
І в землю не підуть і не умруть.
Іти знов оживеш в вінку живому
Живих квіток; ілюзії серпанок
—
Серпанокмрій моїх тебе
скрасить,
Та не закриє, будеш ти сіяти,
Як промінь сонця в мариві
легенькім,
Що стелеться по золотому полі.
Нехай собі минає рік за роком,
Нехай мій вік уплине за водою,
Ти житимеш красою серед квітів.
Яжитиму сльозою серед співів.
41