Basic HTML Version
„УКРАЇНА ВОСКРЕСЛА В АМЕРИЦІ"
„Совершишася" — цим старослов'янським церковним словом пові
домила „Свобода" з 1-го березня 1894-го року про історичну подію —
створення Українського Народного Союзу в Америці, в День „Батька
нашої країни" Юрія Вашингтона 22-го лютого 1894-го року.
Про створення будь-якої організації серед початкової маси пер
ших українських іміґрантів в Америці не могло бути й мови в тодішніх
більше, ніж невідрадних обставинах. Все ж таки — як уже згадано —
перший український греко-католицький священик в Америці, о. Іван
Волянський, потрапив уже в 1885 p., точно 18-го січня, заснувати в
Шенандоа, в Пенсильвенії, перше Братство ім. св. Миколая. В даль
ших кількох роках заложено ще кілька подібних братств, між ними
Братство св. Кирила і Методія в Шамокіні, братства в Олифанті, Мей-
філді, всі в Пенсильвенії, де у великій мірі скупчувались перші укра
їнські іміґранти.
В 1892-му році засновано т. зв. „Соєдиненіє греко-католических
русских братств", до якого приступили й згадувані вже братства та
до якого належали й перші українські священики з Галичини, між ни
ми і о. Іван Констанкевич, що став членом Контрольної Комісії „Соєди-
ненія", очолюваного т. зв. угро-руським священиком Іваном Смитом
та Ю. Жатковичем. О. І. Констанкевич, як контролер „Соєдиненія",
ствердив погану господарку в організації і виступив з її критикою на
конвенції в Скрентоні в 1893 році, за що попало не тільки йому, але
й усім „галицьким русинам".
Безпосередньо після тієї конвенції з'їхались в домі о. Григорія Гру
шки, пароха Джерзі Ситі й тоді вже редактора та видавця заснованої
ним „Свободи", три інші священики: о. Іван Констанкевич, о. Т. Обуш-
кевич та о. Амрозій Полянський і спільно вирішили заснувати окре
мий український, тоді ще „Руський" Народний Союз. Негайно після
того й появилася зацитована стаття в „Свободі" про потребу народної
організації.
Проект статуту задуманої організації доручено приготувати о. А.
Полянському з Питсбурґу, що він і зробив, пересилаючи трьом іншим
„змовникам" його копію. При цьому інтересно, що оо. Обушкевич і По
лянський домагались, щоб в назві було „русский" з подвійним „с", ба
жаючи цим „притягнути" до нової організації теж „твердих". Проте,
о. Грушка, друкуючи статут, одне „с" викинув.
18