Basic HTML Version
Mux. ЛАВРЕНКО
ЛИЦАРЕВІ KPYT
Панасові Стеценкові
І, щоніг сон — ненаге на покуту.
І ти блідий, горнявий і стрункий;
Зовсім такий, як ми ішли на Крути
У
наш славетний нещасливий бій.
А ми з тобою, взявшися за руки,
Несемо в рігку нові ятірі.
А ліс в облиггя пахощами хука,
І нам губами граються вітри.
Не раз ми так по ягоди ходили,
Чи по гриби ... О, де дитинства гас! ..
На все життя зостав лиш образ милий,
Бо у бою ти рано так погас.
Хто міг тоді нам долю угадати,
Що ти поляжеш славно у бою ...
Мені ж впаде на долю — поховати
Тебе в бою ... і матір ще твою.
І, хог вона — давно на кладовищі —
Твою могилу я квітгав не раз;
Любов до тебе лютий бій не знищив —
її не знищить ,навіть, сивий гас.
Тому: щоногі — сон, як на покуту;
В сні — ти блідий, горнявий і стрункий ..
Зовсім такий, як ми ішли на Крути
У той славетний наш, нещасний бій ...
Київ, 11. 9. 19^3 року.