Basic HTML Version
чого, що також вертався з ріднею до
дому, і він переманив нас до містечка
К., де працював я на фіктивній поса
ді лісомеліоратора. Бож і які могли
бути за німців лісомеліорації?
*
Пізніше дійшла до мене трагічна
вістка про подію, що сталася в селі
P., де так і не вдалося мені школу
„поставити на ноги".
Першим заїхав до села на санях
совєтський партизанський загін на
чолі з колишнім директором школи у
військовому жовтому кожушку і з ав
томатом напоготові. Того ж дня над
вечір скликав він до школи загальні
збори молоді. Директор виступив з
довгою промовою, в якій говорив про
перемоги червоної армії, про совєт
ський патріотизм, про обов'язки мо
лоді супроти своєї
„соціялістичної
батьківщини", і закінчив
промову
закликом вступати до партизансько
го загону.
Біля дверей залі поставлено столик,
за яким засіли два озброєних енка-
ведисти. По закінченні зборів, коли
хлопці виходили із залі, енкаведисти
затримували їх і наказували ставити
свої підписи на списках „партизанів".
Довго в селі червоні не затрима
лись. Але ті короткі дні були спов
нені несамовитим жахом. В будинку
управи засідав
„військовий суд",
який судив „зрадників батьківщини''
— всіх, хто щось сказав був проти со
вєтської влади, хто мав когось із рід
них у поліції, хто приятелював з
німцями. Присуди негайно виконува
лось тут же на подвір'ї, і плями кро
ви ще довго червоніли на втоптано
му снігу.
СС'івці, які вибили большевиків із
села, розташувались на ніч в будин
ку управи. В шуфляді одного із сто
лів німецький перекладач знайшов,
очевидно, навмисне залишені списки
хлогщів-„партизанів",
завербованих
після зборів у школі.
І
тоді почалася
масова розправа над молоддю. СС'ів
ці ходили з тими списками по селі,
витягали з хат „партизанів", кидали
у вантажні авта і вивозили за село
на яри. Стріляли матерів, які з пла
чем бігли за автами, хапалися рука
ми за їх колеса. Скільки згинуло в
тих ярах жертв большевицької прово
кації — Бог відає . . .
« і
1
»
•
Михайло МАМОРСЬКИИ
СЛОВО ПРО ВІРНИЙ ЛІС
(Уривок)
. . . В
лісовій зеленій тіні, в замаскованій
землянці,
Там при свігці командири радять раду за столом,
А між них Tupac Чупринка, командир, душа повстанців,
Із орлиним мужнім серцем, із задуманим
голом.
... Ожили в Холоднім Ярі завзятущі
гайдамаки,
Вдарив на ворожі танки у Карпатах Чорний Ліс,
В лютий бій пігали відважні сотні Хріпа і Бурлаки,
Славний Шелест вивів сотні із густих поліських
ліз.
Хог вогнем земля палала, хог росли могили в полі,
Хог вершила гекатомби смерть нещадна і сліпа.
Та палке бажання жити, маніфест святої волі
Крови гесною пегаттю припегатала УПА!