Basic HTML Version
ОБРАЗКИ З УКРАЇНИ
Написав От. Куропась
При вході до готелю „Інтуриста",
колишнього „Жоржа", маси народу
товпляться на широкому хіднику.
Деякі з них чекають там два дні. Че
кають, бо мають там зустріти рідних
з Америки. При вході стоїть широко-
плечей москаль в уніформі швайца-
ра, вважає, щоб товпа не входила.
Спокійним кроком підійшов до готе
лю селянин із ціпком та й став щось
швайцара питати. ,,Пашол вон!" —
крикнув москаль, і селянин з ціпком
позадкував на хідник.
— Чого вам, батьку, треба ? — спи
тав я застрашеного колгоспника.
Дядько видивився на мене, вагаю
чись, і промовив:
— Ви може з Америки? Вже два
дні я у Львові. Хочу довідатися, чи
вже приїхала моя синова.
За десять мінут я відшукав його
синову, і 72-літній дід опинився в
обіймах дружини свого сина і залляв
ся сльозами.
Одного гарного вечора, 3-го серп
ня, сидів я в парку у Львові в това
ристві шкільного товариша. Майже
всі лавки в парку зайняті були людь
ми переважно старшого віку. Мій при
ятель любується красою парку, квіт
никами, кущами й деревами. Кілька
жінок у довгих зимових спідницях
виполюють і зливають квітники, за
мітають доріжки.
— Чи у вас в Америці є такі гарні
парки і чи ти ходиш коли до парку,
щоб провести час, ось як ми, на роз
мові?
— Ні, я в парках не буваю і, при
знаюся тобі, за 35 років, що прожив
в Америці, я ще в парку не сидів, бо
не мав часу. Вдень працюю, а вечо-
Львівський Ринок
рами зайнятий різними справами,
от як зборами, бенкетами чи звичай
ними сходинами.
— Скільки тих сходин чи зборів
буває у тебе на місяць ?
— Майже щодня, бо у нас в Аме
риці багато українських організацій,
ми сходимося і радимо, а часом навіть
сваримося.
— То добре, — озивається мій спів
розмовник, — що ви радите, але що
ви врадили, бо ми тут, на Україні,
про те нічого не знаємо.
— Ми радимо, як Україні допомо
гти добути волю, ми — я не докінчив,
бо не міг вичислити йому конкрет
них наших успіхів за останніх 35 ро
ків, відколи я в Америці.
121