Basic HTML Version
— 81 —
Г АЙНРИХ П Е € Т А Л Ь О Ц І
.
о
„Джерело зла в народі — се його темнота. Дайте наро-
дови освіту, і він житиме найщасливішим життям". Так го
ворив усьому світі Гайнрих Пестальоці. Про се він писав у
своїх творах і все життя піклувався про те, щоб діти вчи
лися в школі.
Пестальоці народився року 1746-го в швайцарськім місті
Цірих. Батько його був лікар; мати, проста й добра жінка,
вийшла із заможної селянської родини. Хлопець стояв до
народу близько і в семї своїй бачив завше тільки спочуття
до селянської бідноти. Коли Гайнрих виріс, він зробився на
родним учителем і впорядив притулок для вбогих дітей.
Увесь час свій він віддав дітям. Спав він разом з ними; ля
гав же спати останнім, а прокидався першим. Він розмовляв
з ними, вчив їх, помагав
1
їм. Коли яке з дітей занедужало, то
вчитель сидів і доглядав його. Що їли й пили діти, те саме
їв і пив їхній учитель. Ніхто не любив дітей так, як любив
Пестальоці, і діти також любили його.
Раз в сусіднім селі сталавя пожежа... Сотні родин оста
лись без притулку. Пестальоці перш за все згадав про без-
притульних дітей, йому хотілося приняти їх до свого при
тулку. Але як се зробити, коли в його притулку й перше не
вистарчало грошей на удержання дітей. І Пестальоці вигадав
ось що: Він зібрав дітей із свого притулку і сказав їм: „Су
сіднє село згоріло... До сотні дітей блукають тепер на пого-
рілищі, голодні, голі й безпритульні. Чи хочете, щоб їх було
принято до нашого приюту?" Діти закричали: „Хочемо, хо
чемо!" — Алеж у нас обмаль грошей, — сказав учитель, —
вам доведеться тоді більш працювати і менше їсти; вам тре
ба буде поділитися з нещасними навіть одежою своєю. Чи
захочете ви помогти їм?" Діти закричали: „Нехай усі при
ходять сюди. Ми згодні більш працювати і менш їсти". І
діти приняли погорільців, як братів.
Пестальоці все своє довге життя (вмер в 82-ому році)
був тільки шкільним учителем; але за своє вчителювання
він зробив так багато, що славне імя його стало відомим
усьому світови. У Швейцарії, в місті Івердоні, на памятнику,
який спорудили йому земляки, читаємо такий напис: „Спаси-
тель убогих, батько сиріт, фундатор народньої школи, ви-
ховничий людства, людина, християнин, громадянин, все для
других, нічого для се
овічний буде йому!"