Basic HTML Version
— 116 —
хочите, винесіть із моєї кімнати стільці, або ще ліпше —
сядимо на траву...
Через тиждень секретар Моркоступської сільради, на
ліплюючи за два карбованці гербову марку, казав:
— Давно я, товаришу Посмітюха і товаришко Люся, вас
отут чекав... давно... Але от штука: я оце, неначе, як піп,
а не маю права вас заставитись поцілуватись... .
— От штука! — засміялась Люся — от візьмемо й поці
луємось....
І молодята дійсно поцілувалися...
А ще через тиждень на рахунках Мокроступського
споживчого товариства „Шлях до соціялізму" можна було
виразно прочитати підпис завідуючого: Д. Посмітюха.
Дан Посміт відійшов у небуття тієї срібно-білої ночи...
ЗАСПАВ БАНДИТІ
В ЇХ ВЛАСНИМ ПОРОШКОМ .
о
Одного німецького селянина, що має хутір недалеко
міста Мінден, пробудили в ночі два чужинці, яких, на їх
просьбу, приняв до хати. Та не спускав їх із очей, бо ви
глядали йому підозрілі.
Коли для чужинців варилася вечеря, господар побачив
нараз, що один із бандитів сипле якийсь порошок до мо
лока. Дав приладити з того молока вечерю, що їм дуже
смакувала, та небаром бандити заснули твердим сном.
Селянинови це виглядало підозріле, тому післав по по
ліцію. Поліція прийшла та знайшла в бандитів набиті ре
вольвери та злодійські причандали. Колиж поліційний стар
шина ґратулював селянинови, що заспав бандитів їх власни
ми порошками, заїхало перед хутір авто з погашеними світ-
лами, а з нього висіло 4 людей. їх зараз арештували, а в
авті знайшли повно зброї і злодійських причандалів. Ареш
тована ватага непокоїла вже довший час околиці в Бравн-
швайґу та Гановері, а зловили її лише задяки притомности
ума того селянина.