Basic HTML Version
— 17 —
людей. Читаючи довший час орган У.
Н. Союза, „бабусю" Свободу, наш на
рід переконався, що сей часопис сто
їть на твердих народних основах і не
боїться стати до отвертої й чесної бо
ротьби з найбільшими
можновлад
цями й автократами, які намагаються
покорити наш нарід під свою волю.
Добрий се знак не тільки для членів
У. Н. Союза, але й для цілої американ
ської України, а посередно для всього
українського народа. Сей загальний
пошанівок для нашої найстаршої ор
ганізації в Америці і для її органу —
се найпевніший доказ, що будучність
У. Н. Союза запевнена.
Внутрішню вартість У. Н. Союза —
так би сказати: його душу — наш на
рід тепер дуже добре розуміє і се є
причиною, що він до нього охотно
горнеться, його щиро любить і пова
жає та гордиться ним перед чужинця
ми.
Хай же наш „Батько Союз" росте
й розвивається на славу всеї соборної
України!
о
Що У. Н. Союз є наша найстарша,
найбільша числом членів дорослих і
дітей та найбогатша українська орга
нізація, се знають по всіх закутинах
світа, кудиб доля наших людей не
загнала. Однак, порівнуючи У. Н. Со
юз з подібними чужинецькими орга
нізаціями, ми мусимо сказати собі
правду в очи і признатися, що ми да
леко ще не зорганізовані, що ми ще не
доросли до повної національної свідо-
мости, що сотки тисяч наших людей
не належать до жадних організацій.
Будучи на вічах та зборах у біль
ших або менших містах Америки, роз
питував я, чому така маса наших лю
дей не належить до Союза. Одні вказу
вали, що Союз бере вкладки аж до
смерти, а не дає жадних полекш, так
як „іншуренци"; другі не могли пере
боліти того, як то колись добре було
в Союзі, як був розмет. Бувало, ка
жуть, і вкладка була мала, бо скільки
померло людей, то всі посмертні запо
моги розділилося розметом на пооди
ноких членів, виплачено рідні, що кому
належалось, і спокій. Як взяли робити
реформу після літ, аби зложити якусь-
там резерву на пізнійше, то ми поки
нули Союз, бо, рахувати, чоловік при
їхав тут до Америки лише на пару літ,
то пощож мені на других платити,
щоби хтось із мене користав?...
Що таких людей було найбільше,
на се вказує сам факт реформи. В сер
пні 1914 p., перед XIII. головною кон
венцією, було в Союзі 20.596 членів,
а в рік пізнійше, в серпні 1915 p., оста
лося всього 6.003. Понад чотирнацять
тисяч членів опустило організацію,
шукаючи „розметівок". Не помогли
„ліни", ні розумні упімнення, що сего
вимагає закон асекураційних департа
ментів. Саміж головні урядники були
наражені на арештованнє, бо знай
шлись і такі опікуни та обожателі роз
мету, що готові були хочби і на само
суд. Безперечно, що богато лідерів із
других організацій, таки українських,
доливали оливи до вогню та каламу
тили воду, щоби легковірних здурити
і притягнути до себе.
Яке було фінансове забезпеченнє
таких „розметівок", красше й не згаду
вати. Ми бачимо по зіставленню бі-
лянсу У. Н. С, що за дві десятки літ
ми здобули понад двацять тисяч чле
нів, однак фінансово організації не
збудували. На всіх членів дійсного ма
єтку було двісті тисяч долярів. Порів-
наймо з тим станом рік 1926, а переко
наємося, що тільки за один сей рік
прибуло понад двісті трицять тисяч
долярів, а за вісім місяців 1927 р. при
було понад сто трицять* три тисячі
долярів. Що так дійсно є, показує
низше подана табеля.
2