Basic HTML Version
— 162 —
--- Прикрий мене листям банану.
Як скінчиш, то піди там,- відки чути,
як леопард свариться.
Коли леопард побачив антильопу,
хотів схопити її і пожерти. Але анти-
льопа втекла, а саме там, де сховався
був той величезний вуж. Як заявилась
там, станула'ззаду за вужем. Леопард
не знав чому то так. Колиж потім лео
пард прийшов на те місце, обняв йо
го вуж| і задушив. Леопард кричав,
начеб йому не ставало духу. По хвилі
спитав вуж леопарда:
— Чому не кричиш і не називаєш
мене по імени? Про лапку й рушницю
тч думав, лише про мене ні!
Леопард благав вужа:
Звільни трохи, я буду кричати.
Коли вуж трохи звільнив, леопард
став викрикати:
— Без лапки і рушниці належить
ліс до великанського вужа і до мене,
до нас обох.
— Вуж сказав:
Дай мені твій один пазур.
Леопард дав вужеви свій один па
зур; вуж узяв його і причепив собі
наї хвості.
Так то сталося, що леопард і вели-
канський вуж є найсильніщі з усіх зві
рів ліса.
Переклав М. Тр.
Мертве море в Палестині має най
більше соли з усіх морей у світі. Че
рез надмір соли не можуть там жити
ані риби ані ростини. З того пішла на
зва моря.
— Що-ж ти бачила, Олю, в тгатрі?
— Бачила дуже гарний стрій жінки
Стрийського, нове футро Калямбуко-
гої, і новий капелюх Давидючки.
К. Тетмаєр.
СУД.
Душа вийшла з тіла і взяв її ан
гел за руку тай повів у якусь сіру і
сумну пустелю тай посадив її на ка
мінь. А з гори, зпонад оловяної сіро-
сти розпростертих мрак, обізвався го
лос: „ С у д и с е б е с а м а!...
І зараз стала перед очима душі ко
титися ріка, якої вода — душа се пі
знала — була з самих сліз, але мутна.
А ангел сказав: Дивися, отеє сльо
зи, що ти витисла їх людям, бувши
там, на землі.
А душа відповіла: Так, але тут і
мої сльози змішані пливуть.
І тричі обізвався ангел до душі тай
тричі вона відказувала йому.
Але нагло мутна вода ріки стала ду
же чиста, мов хрусталь, тай дуже гли
бока. І ангел промовив: Сльози твоєї
матери.
А душа, закриваючи лице, відпові
ла: Отеє я винувата, бо тут нема змі
шаних моїх сліз.
Переклав
їв. Ставн.
ГАДКИ.
і
Правдива демократія се така, де
і богаті користають з усіх привилеїв
\
признаних бідним.
о
і
Найкрасше вмирає галузь яблінки
— під тягарем своїх овочів.
\
Характер чоловіка пізнати не в до-
| брі, а в лихоліттю.
\
о
І
— Кілько є десять а десять?
і
— Я не можу рахувати більше як
| 10, бо я взута.
о
{
Мандрівник хвалить на батьківщи-
| ні чужину, на чужині батьківщину.
|
о