Basic HTML Version
— 158 —
Дівчата мої за дарунки з ярмарку дя
кують, готові Вам відслужити. Решту
мідкладаю до устної розмови і лишаю
ся прихильною приятелькою — Ана-
стазія".
Але з тої цілої переписки нічого
пе вийшло. Підстаркуватий пан Баль-
тазар вже був певний, що поведе ре-
золютну Настусю до вівтаря, аж тут
пуста дівчина пустила його в дураки.
В дома у неї почав бувати далекий
свояк її, молодий Киріяк Папара і
протягом короткого часу добув собі
серце Настусі, до котрого сім літ да
ром добувався пан Бальтазар. Дівчина
втікла з дому і як се було тоді нераз
в звичаю, взяла з ним шлюб потайно
у церковці па передмістю.
В злости і розпуці п. Бальтазар
вніс до суду жалобу на свою недавню
коханку і зажадав від неї звороту да
рунків і коштів за свою нещасливу
любов. „Через сім літ", зізнавав він у
суді, „легко рахуючи, коштували ме
не дарунки, як отеє: цукри, вино, він
ки, прикраси, післанці до неї і від неї,
музики, що казала собі грати і співа
ти та инші видатки -— по 300 золотих
на кождий рік. Не згадую вже про се,
що до сього мене довела, що через
стільки літ не мав я жінки і господині,
а якби я мав жінку, певно на рік доро-
бивсяб тисячу і дві більше. Через те,
що мене до великих страт привела і
насміху набавила і доброї слави по
збавила, я готов присягнути, — маю
шкоди більше як на 3000 золотих".
Так п. Бальтазар перечислив свою лю
бов на гроші!
Панна Настуся, а радше вже пані
Апастазія Папарова заперечила рішу
чо, немовби вона баламутила п. Баль-
тазара і дала йому слово, що віддасть
ся за нього. Дарунки, що давав їй п.
Бальтазар без великої вартости, а
зрештою вона їх звернула. Раз тільки
дістала якусь скриночку „в котрій
щось штучно скакало", шапочку ніч
ну, півтора ліктя шовку і два золоті
перстенці, але й се повернула. Покли
кала своїх свідків на доказ, що не да
вала слова п. Бальтазарови. Коли суд
показав їй її власні листи, відповіла:
„Або то новина паннам жартувати з
хлопців, а ще більше з вдівців. Нехай
він того не бере собі так до серця, бо
тепер спека, то йому пошкодить".
Пані Папарова жадала від п. Бальта-
зара за „правну напасть" і судові ко
шти 15,000 золотих!
Справа тяглася довго, переходила
ріжні інстанції, але на кінець пані На
стуся виграла і п. Бальтазар відійшов
з нічим.
За
В. Лозинським.
>«•=-•—4'
Допитався.
— Федю, ти казав Юркови, що я
дупний?
"— Ні!
— Юрку, що він казав?
— Казав, що ти виглядаєш як дур
ний?
— Ти так казав?
— Та казав, але ти не такий дурний
гк виглядаєш, ти ще дурнійший.
Давні часи.
Чи памятаєте ті часи, коли ще не
було ані телефонів, ані радіофонів, ані
автомобілів, ані коротких спідниць,
ані розводів?
о
— Добре, то я прийму вас за шо
фера. А скажіть, чи ви цілком здер
жуєтесь від алькоголю, чи пєте трохи?
— То залежить від пейди.