Basic HTML Version
—
Ю2
—
ІСТОРІЯ ДИКИХ ДІТИЙ.
Від часу до часу зявляються у ча-
ссписях вісти, що на Сході, головно
в Індії, вовки ловлять дітий, які по
тім кормить вовчиця, наче свої вовче
нята. І Кіплінґ пише про подібну істо
рію в книжці джунглів (Брати Мов-
ґлі). Але й історія знає подібні приго
ди.
І так Моріс Фуколь, щоби переко
нати тих, ідо не хотіли йому вірити,
подав кілька цікавих примірів. Було
то в 1544. році біля місцевости Васель
у Прусії. Цілі стада голодних вовків
шлялися довкола села. Селяни улади-
ли виправу на вовків. Як жеж ечудува-
лись, коли між вовками побачили я-
кесь дивне сотворіннє. Вдалося їм
вкінці зловити його і запровадити до
замку ляндграфа. На салі сотворіннє
те сховалось під лавку і стало вити як
справдіпіний звір. Показалося, що то
була здичіла людина (вовкулака).
Стали уласкавлювати його і поволи
доглядати його, так що з часом від-
зискав навіть мову. Потім той чоловік
розказував, що жив з вовками, які об
ходилися з ним дуже лагідно; ховали
для нього найкрасшу добичу. Того
звіра чоловіка показували потім на
замку геського ляндграфа. Нераз ро-
сказував він свої дивні пригоди і ту
жив за хвилями, що їх провів між вов
ками.
За володіння Карла IX. зловили в
лісі Компієн у Франції, молодого чо
ловіка, зарослого густим волосеєм.
Він бігав рачки, скорше ніж кінь, а з
лиця був зовсім дикий. Пізнійше, як
вже був освоєний, росказував, що по
лював разом з вовками; душив собак,
а як була нагода, нападав і людий.
В 1694. році найшли в литовських
лісах дитину, що її виховував медвідь.
Д::тину сю потім довгий час показу
вали на дворі англійського короля.
Подібна пригода приключилася
геж у чеських горах, де в печері жила
молода, гарна дика дівчина. Як уже о-
своїлась, їла майже виключно ]рире
мясо і кору дерев.
У XVIII століттю в околицях Ша-
тьон сір Марн у Франції, мешканці се
ла Сонж від часу до часу з переляком
бачили якесь дивне сотворіннє, що
підходило до їх хат. Гадали, що то
чорт. Гонили кілька разів за ним, а
воно ховалося в сусідньому лісі. Аж
раз зловили його. Була то молода дів
чинка. В руці мала батіг, яким уміла
гак орудувати, що легко вбила тро
щеного на неї пса. Як заопікувались
пізнійше тою дівчиною, вона розвива
лась але довгий час не могла запану
вати над своїми дикими інстинктами.
Любила вганяти по місцевому парку;
товила в бігу заяців, кріликів, і їла їх
живцем. Часом кидалась у став; зану
рювалась і випливала на верх з риба
ми в руках, а часом в зубах держала
угора.
Ту дику дівчинку прозвали Ля
'ілянк. Потім вона мандрувала з мо
настиря до монастиря, але ніколи не
вернулась до життя нормальної люди-
:гі Вкінці дісталась до Парижа до чер-
чнць Сен Марсо, де списали її дивне
жкттє па основі її оповідань.
Кажуть, що вона належала до я-
когось ескімоського племени. Дити
ною вкрали її торговці невільників і
продали в кольоніях. її нові властите
лі привезли ЇЇ до Франції. Але що об
ходилися з нею зле, вона втекла в ар-
тенські ліси, потім у Шампанію, де
ж
г
'ла як дикий звір.