Basic HTML Version
— 128 —
ми способами п і дмовляв дівчину, що - 1 замкнув в окремій , темній кімнатці , а
би в і ддалася з а нього . Гірко перепла - сам з бира в с я шука ти священика , що
тив Жолчинс ький сю своєволю. Бр а т | давби йому шлюб . В тій хвилі напали
панночки з і брав своякі в , пустився в на ньо г о здог аняч і і він упав поці ле -
погоню за раб і вником і зді гнав йо г о ний к і лькома кулями і порубаний
в Голоську під Ль вовом . Жолчинс ький
шаблями ,
за ї хав тут до свойого приятеля , панну
m —
—
»"ч —»—
" т
—
І—
mm
—.—
mm
—.— омі —.— « і я
—
mm
—.—
mm
—.—
» m
—.—
«
nt
—.—
m
Вкінці ми наблизились до могут
нього пралісу, повного ї довитих ву-
ВОЄННИЙ ТАНЕЦЬ ЧОРТІВ.
Гостина в начальника австралійських чорних людоїдів.
Один
австрал ійський
досл і дник І шли близше і переконались , що і лю-
відвідав племя австрал ійських дику- до ї ди нас з апримі тили . Пестро пома -
нів. Він так описує гостину у ва т ажка j льований начальник, супроводжений
племени :
\
т о впою своїх людий , вийшов нам на
зустріч. На диво , всі були для нас вель
ми ввічливі і повели нас на середину
_
. майдану, де дикуни танцювали воєн
н е і величезних крокодил і в . В пра - >
fmf t т а шщ ь
_
З а
д и в у в а л а нас зручні сть
лісі живут ь людо ї ди диким зв і рячим і
т и х л ю д и й
. .
fx з
я ч а
ж а д н і с т ь
.
жит т єм . Ла з я т ь гущі вниками ; напада -
Щ е т е п е р п р о б і г а ю т ь м е н і
м у р а ш к и
ють на добичу , наче хижі звірі . В пра-
п о з а СПИН0Ю) к о л и з г а д а ю с е
.
Б о т о й
лісі страшна спека, що аж ум з апомо - |
т а н е ц ь в и г л я д а в 3 0
в с і м по чорт і вськи .
рочується . Дуже бо г а то вужі в ріжної ;
.
r
J
.
.
0
.
. . „ „ „ >
Вкінці в а т ажок попросив нас від-
величини і род і в . Зв і рят а в лісі счи- .
f .
»
*
„ _ „ „
о Д
відати йо г о „палату" . Влі зли ми туди
нюють страшний галас , з я ко г о най- ;
"
.
J
. „
Q
„ , низким от вором і лише помалу могли
в ир а з ншше
визначується
вереск і
ТТ
т <-
^
ґ
ТІ
,.
роз глянутись . Що б ми бачили , запа -
малп. Чим г либше з апускались ми у
\
F
J
^
.
'
.„
„ і лили дикуни огонь, бо вікон там не
праліс, тим сильніише опановувало ,
л
ґ
.
\
було . Ва т ажок пока з ував нам свої
нас неприємне вражіннє .
} * _.
J
.
'
скарби , кожухи , воєнні накривала , в
Нара з ми почули людськ і голоси і | які з а г орт алис ь їх жінки д о рел і ґ ій-
несподі вано попали на т а б о р людої - 1 них танців. Тепер заспі вали якусь див -
дів . Хвилю я був зовс ім збентежений . ' ну пісню. Пода ли нам теж якийсь на-
Нагі чолов і ки , жінки і ді ти сиділи дов - ниток , якого перший напився вата-
кола т а б о р о в о г о огню, а бі льші сть із > жок , що б и нам д о к а з а т и що то не от -
них були в і дра зливо погані . Зв ірячі і рута . Проща ли с я з нами голосними
лиця , дикий грі зний погляд . Ми підій-
]
викриками .