Basic HTML Version
— 113 —
Діти не ходили до школи не тільки
в жнива, але і в осени, як :це були ро
боти, а також в Остру зиму. Примус
був але ніхто не примушував. Наука
ішла дуже поволі і тяжко, а спровола
грамотність добивалась і під селян
ську стріху.
А що ще було в селі.
Коршма. В коршмі звичайно „па
нував" богатий рід в селі. Сей рід ви
давав із себе війта і він мав „право"
панувати в коршмі. Зійдуться богачі;
пють; а як вже дали собі духа, зачи
нають рух. Бють всіх, що до них не
належать, а зайшли до коршми. Сві
тло гасне, лавки тріщать, а коршмар
сховався. Вже сусіди знають, що кор
шма тріщить і тоді туди не показу
ються. Як надійшов шандар то при
вернув спокій. Се вже Австрія втихо-
миряла людий.
А дідич визискував людий без ми
лосердя. Бідні люди майже задурно
перлись до нього на роботу. А в л'лі
то сусіднє село прислало на „огул"
цілу хмару голодних, виниділих робіт
ників за сніп. По жнивах вони верта
лися з дорібком, аби так пережити аж
до нових жнив.
Люди носились у тому, що самі
спорядили. Крамської матерії на одя-
ги ще не було. Ще били димки. При
їхав до коршми димкар. Люди позно
сили полотно і мали всякі сорокаті по
лотна на спідниці. Памятаєте ще то
дішні гуньки, кожухи і чоботи?
А що люди робили крім праці в по
лі, чи на ґаздівстві, чи в хаті?
Працювали при світлі дня. У літі,
як сонце рано показалось, то ви чули,
як ґазда вже клепав косу. Ґаздиня тоді
варила затирку з кукурузяиої муки
(змеленої на жорнах) на воді на сні
данок.
Минав день аж до заходу сонця.
Як ішло сонце на спочинок, то і люди
ішли спати. Бо і якже сидіти було
в хаті? Був маленький каганчик, але
таки було темно, ну і шкода „камфі-
ни" (нафти), отже люди ішли скоро
спати і скоро вставали. Тільки богат-
ші ще вступали до коршми випити,
але і там не було доброго світла.
Значить, вільного часу від праці, на
зібрання, розмови, співи і жарти, люди
не мали і його не використовували.
Як се було, то рівночасно при праці.
Люди збирались, говорили, співали
і жартували при праці. Або в день,
в неділю, при повному відпочинку.
Але окремих вечірніх вільних хвиль
для товариської забави не було.
А чи тепер таксам о?
Чи се ваше село, що стоїть на
місці 1,000 літ і на зверхній погляд не
змінилося, не змінилося і за останніх
35 літ, за останню генерацію?
Як трошки над сим подумаєте, що
| прочитали, то признаєте, що зміни-
< лось. І то богато змінилось. Найбіль
ше з м і н и л и с ь л ю д и , а се най-
важнійше. Але як змінились люди, то
.| мусіло змінитись і богато дечого ін-
( того. '
ОТ перейдімо ще раз по селі. Може
церква і парохіяльний дім ще тісамі.
\
Та священик новий. Він вже свідомий
; Українець. Дома всі говорять по укра-
! їнськи: читають українські книжки
ї і ґазети. Може священик подається
перед польським урядом, але його ді
ти співають Не пора і бунтуються
в душі проти Польщі.
В школу польський уряд тисне
• польську мову, і коли там польський
; учитель або Українець боягуз, то до
; сього помагає. Але і там діти співають
| Не пора і в душі проти неволі бунту-
! ються. Отже що буде за нових 35 літ,
! чи Польща, чи Україна по українських
і селах?