Basic HTML Version
—
112
—
ЧИ ГАЛИЦЬКЕ СЕЛО З
ЗО до 35 літ се одна генерація. Се
виріст одного молодого покоління до
зрілого віку, того, в якому се поколін
не перебирає керму і веденнє цілого
життя народу чи держави.
Нині серед народу чи в державі
правлять ті, що тому 35 літ були смар-
качі. А нинішні діти, що тут ходять
до „кіндергартеп" або сіпають на ули-
ці „святого Николая" (Сеита Клоз,
який перед Різдвом збирає гроші по
улицях), аби переконатись, чи він свя
тий, за 35 літ будуть диктувати нації
політику з Вашингтону; будуть керму
вати промислом, торговлею, освітою,
пресою, усією думкою і працею чоло
віка.
Усі скарби нації, якими вона так
дорожить, і які постійно збільшує,
через одну генерацію передасть в руки
тих, що сьогодня ще в „кіндергартен"
або ходять в пеленках.
За час одної генерації в Америці
все зміняється непомірно. До непіз
нання змінились тутешні міста за 35
літ. Як були в 1892 році ще низкі, так
тепер заставлені хмародерами. Але не
треба і 35 літ. В Ню йорку або в дру
гих містах Злучених Держав за один
рік богато зміняється. Сього року ви
бачите і знаєте улицю такою, а приї
дете туди за рік, а вона цілком змі
нила вид. Се не та вже улиця. Миттю
покрили її хмародери і ще до того пе
реходить проміж них воздушна зеліз-
ниця. І годі й пізнати.
Чи таксамо в Галичині на селі?
Пригадуєте собі рідне село, де ви
ходили до школи тому, скажім, 35 літ?
Чи міркуєте, що ваше рідне село за
тих 35 літ змінилося?
МІНИЛОСЬ ЗА 35 ЛІТ?
>
Па перший погляд, погадаєте, то
\
воно не змінилося.
|
На горбі була церква і є. Біля цер
кви була илєбанія і теж є. Зараз на
і долі була тасама, чи такасама, школа,
і що й тепер. Коршма як була так є.
>
І дідич є. І люди мешкають по давньо-
; му і жиють; і ґаздують; і одягаються.
Ніби ніщо не змінилось.
Чи справді так?
*
*
Ні, бо направду то богато зміни
лося.
|
І Це раз пригадайте собі своє рідне
]
село і пригляньтесь йому добре.
На плєбанії був тому 35 літ старий
І священик, їмость і три дочки. Дома
І всі говорили по польськи і читали ґа-
t
зетку „Гвязда Фамілійна". Священик
j любив випити і курив довгу люльку,
і Жінка і дочки шили, варили, пекли.
Іноді до них прийшов учитель Укра-
} їнець з жінкою і дітьми в гості. Заво-
І дилась розмова — по польськи. Го-
? ворили про погоду, про жниво, про
І худібку, про кури, цвіти. А жінки най-
і більше про те, як варити чи спекти,
і Діти слухали і приучувались польської
\
мови, а вийшли на улицю, училися
і української мови.
Священик в церкві проповіди май
же ніколи не говорив (то не всюди
І так було).
\
В селі щойно недавно отворено
і школу. Кромі дяка не було ані одного
ппеменного чоловіка. До школи хо
дили тільки хлопці. Чи памятаєте ту
і відважну дівчину, що перша відважи
лася пійти до школи з табличкою?
'•.
Плакала, плакала, але пійшла. За нею
г!же другим було лекше нести полот-
' няні торбинки.