Basic HTML Version
— 85 —
Селянська самооборона в Галичині 1848-49 р.
Коли в 1848—49 р. Мадяри підняли повстане проти Ав
стрії, австрійське правительство для оборони Галичини зорга
нізувало тут народну самооборону. Ся організація складала ся
з двох частий: селянської самооборони і гірських стрільців.
Селянська самооборона повстала на розпорядок галицької кра-
євої президії 6. січня 1849 p., а обіймала пять підгірських о-
кругів: Сянік, Самбір, Стрий, Станиславів, Коломия. До сього
війска належали всї мущини в віці 20—50 лїт; кожде село мало
свого команданта, а кілька або кільканайцять сїл творили о-
круг і мали надкоманданта. Командантами по селах були зви
чайно вислужені війскові, жандарми, лісничі і ин.; крім них
була низша старшина, сотники, пятьдесятники, десятники. Лю
ди приналежні до оборони діставали оружє; ізза недостачі чо
гось ліпшого брали коси настромлені на дручки, списи сіль
ського виробу, сокири. Більші села мали власні хоругви, по мі
стах мали й тарабани. Узброєних в рушниці зібрано в осібний
відділ стрільців; кінні творили відділи кінноти. На даний знак
все війско мало ставити ся у т. зв. алярмові місця, що лежали
близко угорської границі. Кожде село висилало до окружного
центра щоденно одного або двох узбрєних людий на т. зв. ор-
динанс, щоби принести придази від надкоманданта до місце
вої команди. В селі була також варта, що стримувала переїзд
:
них і питала ся о пашпорти. Від границі до кождого села ішли
стовпи трівоги, пообвязувані соломою і напущені смолою; ко
ли наближав ся ворог, сторожа мала їх запалити і подати як
найскорше знак трівоги узброєним селянам; тоді всї збирали
ся в алярмове місце. Деколи збирали ся відділи з цілого окру
га на загальний перегляд.
Перегляд самооборони відбув ся н. пр. в Богородчанах
в осени 1849 р. — на толоцї під містом. На правім крилі устав
лено зверх 300 Гуцулів з рушницями через плечі на маленьких
гірських кониках; проводили ними унїформовані гайдуки з ка
меральних дібр. Коло них стануло 600 піших Гуцулів і Підгі-
рян, що мали то власні ґвінтівки, то старі жовнірські карабіни
з кременем, то стрільби відібрані польській народовій Гвардії;
були поділені на шість сотень, а проводили ними камеральні
лісничі. Дальше уставило ся в трох рядах до 8.000 селян, по
ділених не на сотні але громадами, а кожде село вів селянин,
вислужений жовнір, якому перевішено через плечі старий ка
пральський тесак з арсеналу у Львові. В руках мали коси, спи
си, сокири. Якийсь капітан зі Львова мав промову, а потім від
була ся дефіляда. Один старий сьвященик, сивенький як го
луб, еїв, убраний у фелон, на білого коня і з величезним хре
стом у руках станув перед війском. На команду „марш!" затяг
нув сильним голосом пісню „Пречистая Діво Мати"; потім спі
вали „Мир вам, братя" і „Маширують швалїжери, щаслива їм
дорога"... Таксамо сьвяточио відбуло ся в Станиславові по-
сьвяченє гармати для селянського війска. Гарно вичищена гар-