Basic HTML Version
Марк Твен.
ЯК ЯРЕДАГУВА В РІЛЬНИЧУ ГАЗЕТУ .
(Гумористичне оповідане).
ез иайменьшого страху я обняв хвилево редакцію
рільничо-господарської газети. Таксамо мешканець
вічних ледів перебирає кермоване кораблем. Але
.я находив ся тоді в таких обставинах, які запропо
нований гонорар зробили для мене чимсь надзвичайним. Ре
дактор газети виїзджав на вакації; я отже приняв жертвовані
ним услівя і обняв його місце.
Я чув ся щасливим при роботі', тому цілий день промо-
золив з правдивою приємностию. Вкінци газета пійшла на
машину і я цілий день чекав у напруженю, чи моя робота звер
не на себе увагу. Коли над вечером я опускав редакційне бюро,
відступила зібравша ся нагло громадка мущин і хлопців, роб
лячи мені місце; я чув, як деякі з них шептали: се він! І се в
дїйсности справило мені' приємність.
На слідуючий день рано я побачив подібне збіговище
при сходах будинку, і ріжні осібняки, чи то по одному чи
парами, були розкинені недалеко по улици; всі захоплено ди-
вили ся на мене. І вони розсували ся і робили мені місце, і я
знова почув, як хтось сказав: Гляди, які він має очи.
Я вдавав, що не спостерігаю вражіня, яке я робив, але се
мені зробило таку приємність, що я постановив написати про
се до своєї тітки. Виходячи на невисокий поверх, я почув
оживлені голоси і побачив двох хлопців, сільської поверхов-
ности, котрих лиця поблідли на мій вид. І сі оба хлопці ви
сунули ся зараз через вікно з великим тріскотом. Були дуже
здивовані.
Десь о пів години відтак війшов немолодий пан з довгою-
бородою; обличе красне, але суворе. Здаєть ся, мав щось на
серци. Він сїв, коли я попросив його. Відтак зняв капелюх,
поставив його коло себе на землю, опісля виняв з нього чер
вону шовкову хусточку і примірник моєї газети.
Газету розложив на колінах і, старанно витираючи хусточ
кою окуляри, спитав:
— Чи ви є новим редактором?
Я відповів потакуючо.
— Чи ви видавали вже колинебудь рільничу газету?
— Ні, — сказав я — се моя перша проба.