Basic HTML Version
— 45 —
Настали тяжкі часи. Степан не переставав віддава
ти ся гидким налогам; все запивав ся, орґанїзм почав
псуватись і він мусів іти до шпиталю...
А в шпитали? Чи йому поміг він що? Лїкар при
візитї ствердив, що всякі ради вже злишні. Ніщо не по
може...
З боїв у східній Галичині’: Війсковий кухар роздїлюе між українські
дїти горячу страву.
За місяць Степана не стало... Умираючи, каяв ся,
присягав, що перестане уживати алькоголь, але вже було
запізно!...
Не діждав ся повернути на рідну землю. Не діждав
ся побачити рідного батька і матір... Сира, чужа земля
похлонула його молоде тіло.
А вдома родичі ждали на нього, писали листи, про
сили, щоби вертав назад домів, бо раді ще звінчати його,
але — не діждали ся ні його повороту ні вінчаня. Степан
пійшов на далеку вандрівку...