Basic HTML Version
— 39 —
„Вже зорали вражі кулї
Мої білі груди,
Загатили вражі трупи
Дністер бистрий всюди.
„Подоптали поля, ниви,
Нема вже що жати,
Уже моїх дїток любих
Вигнали із хати.
„Палять наші чорні стріхи
І жалю не мають;
Кого зловлять з наших рідних,
Тяженько карають.
„І ви дїти, отямте ся,
Подайте си руки
Хоч в сю хвилю нещасливу! —
Меньше буде муки...”
Так, до злуки! Най нас злука
Провадить що днини,
Най воскресне добра слава,
Слава України!
І сьвіт тихий, невечірний
Легенько засяє,
А тоді нас любо, щиро
Ненька привитає.
З боїв у Карпатах: Австрійський Генеральний штаб під церквою в Ту-
хольцї (повіт Сколе).