Basic HTML Version
— 139 —
Фабрика гроший — „чеканарня” — Злучених Держав
походить ще з 1795 року. Первісна машина виглядала нена
че праса до витисканя яблочника на селї. Але ся машина
працює ще доси і має за собою історію.
Заки монета прийде до матрици, вона мусить передтим
перебути довгу дорогу. Чотири, або пять тисяч унцій золо
та, срібла або міди треба стопити в нафтовім кітлї, .котрий
дає 1.900 одиниць тепла і котрий шумить неначе буря. Роз
топлений металь набираєть ся черпаками, виливаєть ся у
відповідну форму, відки виходять лїсочки довгі на одну сто-
пу, грубі на пів цаля, а широкі на один цаль. Окрема маши
на стискає сї лїсочки з силою 50 коний. Лїсочки переходять
через сю прасу раз і другий раз, аж. доки не осягнуть вла
стивої грубости, яка при вибиваню золотих двайцятьдолярі-
вок не сьміє нї на волосок бути меньша або більша, як 83
тисячних частий цаля. При помочи незвичайно докладної ма
шини можна осягнути грубість монети навіть на одну ти-
сячну часть цаля. Ся докладність потрібна тому, щбби круж
ки підчас цілої фабрикації мали свою законом означену вагу
і вартість — иншими словами, щоби золота двайцятьдоля-
рівка була варта якраз 20 долярів, а анї цента меньше або
більше.
Прасоване гартує металь. Лїски мусять бути очищені
і їх переполїкуєть ся в зимній водї. Тепер вони готові до
розтинаня. їх перепускаєть ся через машину, яка крає 180
кружків на мінуту, а кождий кружок мусить мати свою до
кладну грубість і промір. Підчас різаня дістають срібні і зо
лоті монети зубчики з боку. Рівночасно отеє різанє знова
гартує металь, а після сього кружки йдуть до другої, „очи-
щyючoї,, машини, відки золоті і срібні монети виходять зі
своїм властивим забарвленєм.
Американські золоті двайцятьдолярівки мусять сьвітити
ясним блеском; в тій цїли вони переходять ще через одну
машину, де при помочи „оксидованя” їх очищуєть ся від
міди, або иншого металю. ІЦойно такі „оксидовані” кружки
йдуть до сушарні, а відси до матрици, про що ми писали
на самім початку.
Зовсім инакше виглядає фабриковане паперових гро
ший. їх виробляють у тійсамій фабриці, що й почтові мар
ки. Коли будете у Вашінґтонї, то зайдіть до сеї фабрики.
Там вас опровадять і обслужать дуже чемно гарні дівчата,
що служать яко провідниці. Загалом там працює около
3.000 робітників, а більша часть з них самі дівчата.
Провідниці пояснять вам, що паперовий гріш мусить
бути наперед друкований зі задної сторони; відтак перехо
дить папір через зимну кімнату, де його „сушать”, а опісля
перебирають. Нездалі викидають, а добрі посилають до ин-
шої кімнати, де їх задруковують з переду, а дальше розти-