Basic HTML Version
— 103 —
х х © х х . £ ь _ Д
5
х .
Се моя мати. Я бачив її, як від досьвітиої години до
иізного вечера метушила ся біля ґаздівства, як спокійно
пересувала ся біля челяди в кухнї і по стайнї, де стояли
корови, як нераз виручала сама кухарку, щоби своїм най-
близшим та челяди подати добру страву. Досьвіта, коли
парубки мали почати возити збіже, я давав на тютюн ста
рому візникови, Луцї, щоби мене, скоро сьвіт настане,
розбудив, бо під його кермою я мав поводити кіньми в
поле і з поворотом зі збіжем. ,А се прецїнь найбільша
розкіш для ученика гімназії, що 10 місяців в році пере
бував у містї.
Розбуджено мене. І я бачив мою матір, як збирала
сметанку, як принесли дівчата сьвіже молоко від подою.
І я бачив, як три молодиці, з огорілими лицями, зі збідо-
ваними руками, з глубокими морщинами на молодих чо
лах стояли біля пивниці, а мати наливала їм по кварті
молока.
— Варварко, — пильнуй дитини. Я для неї дам що
дня молока рано- і вечером.
— А ти, Ганко, дай молока дїдусеви, щоби скоро
подужав, а в полуднє пришли Маринку; дам вина, то сили
набере.
А ся трета була жінкою слуги в дворі. Мала свою
корову, та нелюдяна панї не дозволила пасти її враз з
двірською худобою. Корову продано, гроші розкотили
ся, а двоє дїточок, гарних, як ангелики, жили тим моло
ком, яке дала попадя.
Так, се була вона, руська попадя, моя мати!
А дальше бачив я її, як утонув мій старший брат.
Пійшов міряти безодню, яку вибив на городі біля по-
*тока хмаролом. Міряв її довгим патиком, поховзнув ся
за ним, та не вернув більше домів. Ночию, коли я спав,
його видобуто неживого з води.
Серпневе сонце сьвітило так чудово! Я проснув ся,
а мати стояла блїда, та німий жаль оповив її лице. Отво-
рила двері до другої кімнати, а там на столї лежав мій
сердечний братчик з переляком на лици.
З'їздили ся гостї на похорон.