Basic HTML Version
/ Ґ 0Е
aODO
V
О Ш П Е
30
0. Олесь.
ПУТА РОЗРИВАМ!
□ О Н
Сніг в гаю... але весною
Розівєть ся гай...
Може долею ясною
Зацвите й мій край.
В небі мла... а сонце гляне
Й мла ростане вмить...
Може й мій народ повстане
Й скрикне: „Будем жить.”
Сон... але всю землю збуде
Жайворон-гінець
Може й ти, мій сонний люде,
Знайдеш сну конегі/Ь.
о
в
D
о
, Л * ,
На обличу рабство, туга,
Безпросьвітна мла
,
Деж гординя твого духа,
Вольного орла?!
Як вулькам стоїш ти згаслий,
Але чую я,
Що в душі твоїй нещасній
Море ще огня!
Вірю я, що ще схороне
Сам себе мій край,
І кричу: „О, мій Самсоне,
Пута розривай!”
аооо:
Ж
<
>
О П О Е
U
J
Олександер Колесса.
в с ь в і т
за
о ч и .
різні
Ранні зорі серед неба мерехтіли,
Як лебеді тиху воду сколотили.
Не лебеді злопотіли крилоньками,
Виходили бідні люди з дітоньками;
У незнану вибирались сторононьку,
РОТРТ),
Покидали свою рідну родиноньку
...
Покидали рідні хати без опіки,
Мандрували за далекі гори-ріки.
Може річку глибокую переплинем,
А у рідній сторононцї марно згинем
...
Ой, чужая сторононька, чужі люди,
Та вже гірше на всім сьвітї нам не буде!
pp|p^j
Ой, далека сторононька і незнана:
А у рідній—що заробиш,—все для пана.
Опадають чорні руки від роботи;
Марно гинуть наші дїти попід плоти.
Та не жаль нам працювати-гарувати,
Аби пальців із голоду не глодати.