З глибоким смутком сповіщаємо, що у Сакраменто відійшов у вічність Юрій Олійник, композитор, піяніст, педагог, музично-громадський діяч, закордонний член Національної спілки композиторів України, який все своє життя віддав служінню мистецтву. Ю. Олійник належав до тих талановитих людей, які складають еліту будь-якого суспільства. Як і більшість політичних еміґрантів з України, він ніколи не забував про своє походження і все своє життя докладав зусиль, щоб про існування нині незалежної України, а ще десятиліття тому складової СРСР, знали і пам’ятали у світі. Його активна виконавська, педагогічна, музично-громадська діяльність, а зокрема, композиторська творчість є яскравим підтвердженням вірного служіння своєму народові. Твори Ю. Олійника – це справжня музика, емоційно-зворушлива, написана талановито і майстерно, що ставить його в ряд з визначними українськими композиторами нашого часу.
Народився Юрій Олійник 1 грудня 1931 року в Тернополі, у родині відомого українського правника Олекси Олійника та Наталії Фуртак. Його першою вчителькою гри на фортепіяні була Ірина Крих – видатна піяністка і педагог, згодом професор Львівської державної консерваторії ім. Миколи Лисенка.
У повоєнні роки, переслідувана радянською владою, родина Олійників була вимушена еміґрувати спочатку до Австрії, а згодом до Німеччини, де Ю. Олійник продовжив своє навчання. З 1946 по 1948 роки його вчителем був визначний український піяніст Роман Савицький, а з 1949 по 1950 рік він навчався у відомого піяніста Франца Ваґнера (Берхтесґаден, Баварія).
У 1950 році Ю. Олійник разом з батьками та сестрами переїхав до США. Там він здобув вищу музичну освіту у Клівлендському музичному інституті в клясі відомого американського піяніста Артура Лєссера (ступінь бакалавра, 1956) та у Кейс Вестерн Резерв Університеті по музикології (ступінь маґістра, 1959). Окрім власних творів, творів клясиків та сучасних композиторів, у своїх концертних виступах на американському континенті Ю. Олійник завжди виконував музику Василя Барвінського, Станіслава Людкевича, Миколи Колесси, Віктора Косенка, Левка Ревуцького, Романа Савицького.
Свою педагогічну діяльність провадив у Клівлендській школі „Сеттлемент“ (1956-1959), Музичній консерваторії Сан-Франциско (1960-1967), Каліфорнійському університеті (1985-1987, 1990-1993) та в Амерікен рівер коледжі у Сакраменто – адміністративній столиці Каліфорнії (викладав курс „Основи теорії музики“ та „Введення в музику“, 2000-2015), а також постійно працював з учнями приватної музичної студії з кляси фортепіяна.
Композиторський талант Ю. Олійника проявився ще під час навчання в університеті, коли були написані його перші серйозні твори, зокрема, це „П’ять спонтанних танків для фортепіано“ (1959), які неодноразово виконувала відома піяністка Оксана Рапіта у Львові. Згодом Ю. Олійник написав фортепіянну „Фантазію для лівої руки“ (1962), „П’ять етюдів для фортепіано“ (1969). Серед опусів, які сам композитор відзначав у своїй творчості – тричастинна „Соната для фортепіано“ (1977), „Концерт для фортепіано з оркестром „Обрядовий“ або „Ритуальний“ (1988) та „Концерт для кларнета з оркестром“ (2005).
У творчому доробку композитора – низка камерних інструментальних та вокально– інструментальних творів, а також збірник дитячих п’єс для фортепіяна, написаний на основі українського народного мелосу. У 1975 році в Ню-Йорку „Героїчна пісня“ Ю. Олійника на слова Олександра Олеся (для баритона і фортепіяна) здобула перемогу на конкурсі ім. Лариси Целевич.
В останні десятиліття свою композиторську творчість Ю. Олійник зосередив на написанні музики для бандури, чому сприяла плідна співпраця з дружиною – відомою бандуристкою, заслуженою артисткою України Ольгою Герасименко-Олійник, яка не лише стала музою композитора, його ідейним супутником у житті, а й доклала чималих зусиль до друку та видання творів композитора.
Музика Ю. Олійника не лише збагатила навчально-педагогічний і концертний репертуар бандуриста, а й стала зразком нового ориґінального композиторського мислення у творчості для бандури.
Ю. Олійник був активним громадським діячем, одним із засновників Товариства збереження української спадщини Північної Каліфорнії (1982), яке очолював протягом багатьох років, а також Українського академічного товариства Каліфорнії. З 1996 року був членом Історичного радного комітету при департаменті освіти Каліфорнії. Разом з дружиною вони систематично проводили лекції-концерти в школах, коледжах, університетах, де знайомили американців з історією та музичною культурою України. Безцінним доробком у справу українознавства стало видання ними книги-довідника про Україну.
У 1999 році, за особистий внесок в українську культуру і популяризацію української музики в світі, Ю. Олійник був нагороджений Почесною грамотою Кабінету міністрів України, а у 2008 році орденом „За заслуги“ ІІІ ступеня за вагомий внесок у популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі. У 2011 році Міністерство закордонних справ України нагородило Ю. Олійника Почесною відзнакою ІІІ ступеня за значний особистий внесок у збереження і розвиток українського музичного мистецтва, зміцнення українсько-американських відносин, утвердження позитивного іміджу України у світі.
Вічна і світла пам’ять! Хай душа Його спочине у Царстві небесному.
Львів