Митрополит Української Католицької Церкви в Америці Константин Богачевський заклав фундамент Українському Музеєві і Бібліотеці 1933 року, закупивши у Стемфорді маєток Квінтардів із палатою ХІХ ст. архітектурного стилю Другої Французької Імперії та інших будинків для потреб Української Церкви в Америці та заснування культурної установи. Музей розміщений в палаті „Шато“ – будівлі із вишуканими архітектурними деталями. На посілостях маєтку знаходилася також середня школа св. Василія Великого і Українська Католицька Семінарія, яку згодом названо Коледж-семінарія св. Василія Великого.
Владика Константин іменував о. Лева Чапельського першим куратором Національного музею українців католиків в США. Організація і підготовча робота тривали кілька років. Музейні експонати приходили з різних джерел‚ в основному як дарунки та закупи через зв’язки із музейними та культурними установами Галичини.
Офіційне відкриття та освячення відбулося у вересні 1937 року. З нагоди цієї події виготовлено особливий реклямний плякат роботи мистця Михайла Дядинюка у Львові, на якому оголошено‚ що це свято співпадало з 900-літтям проголошення Князем Ярославом Мудрим Матері Божої Королевою України та 100-літтям видання „Русалки Дністрової“ Маркіяна Шашкевича – пробудителя національної свідомости і творця нової української літератури в Галичині.
Афіша з відкриття Українського Музею і Бібліотеки в Стемфорді. 1937.
Перший експонат музей одержав в дарунок від Митрополита Андрея Шептицького – зображення Богоматері, яке належало пензлю видатного мистця і педагога Олекси Новаківського‚ як вияв підтримки культурного розвитку української еміґрації в Америці.
Унікальними зразками народного одягу музей завдячує сестрі Северині Парилє, яка в 1930-их роках приїхала зі Львова з колекцією народного одягу, організовуючи виставки у різних містах Америки, де були українські еміґраційні громади. Перед поверненням до Львова подарувала велику частину цих експонатів музеєві. У довоєнний час о. Л. Чапельський кілька разів відвідував Галичину і доповнював колекцію закупами та дарунками від львівських музеїв, які ділилися своїми дублетами.
З роками колекція народного мистецтва постійно доповнювалася і тепер налічує 7‚000 предметів – це дереворізьба, кераміка, писанки, народний одяг, текстилі, килими, металеві вироби, вишивані сорочки, рушники, музичні інструменти, хатнє приладдя‚ які представляють різні реґіони України.
Колекція образотворчого мистецтва складається з 3‚000 творів мистців з України, діяспори і неукраїнських авторів. Серед них Іван Труш, О. Новаківський, Петро Холодний старший, Петро Холодний молодший, Олекса Грищенко, Олександер Архипенко, Олена Кульчицька, Михайло Осінчук, Йосип Бокшай, Микола Бутович, Борис Крюков, Северин Борачок, Сергій Литвиненко, Едвард Козак, Михайло Неділко, Михайло Мороз, Михайло Черешньовський, Григорій Крук, Мирон Левицький, Яків Гніздовський, Богдан Божемський, Іван Марчук, Феодосій Гуменюк, Oлександер Івахненко, Василь Лопата та інші.
Дерев’яна тарілка роботи гуцульського майстра Василя Шкрібляка. 19-те століття.
Релігійна колекція налічує близько 1‚000 предметів. В музеї є два іконостаси роботи відомих іконописців Михайла Осінчука і Святослава Гординського.
Понад 40 років музей використовував для експозицій дві залі в палаті „Шато“, де знаходилася також резиденція владик. У 1982 році Владика Василь Лостен переніс резиденцію і єпархіяльне бюро в інші приміщення і цим звільнив усі кімнати на двох поверхах „Шато“, де тепер розміщені музейні експозиції. Третій поверх призначений для сховища музейних фондів.
Багата і цінна бібліотека – одна з найбільших поза межами України. У початковій стадії книгозбірня також мала приміщення у палаті „Шато“. У 1997 році бібліотеку перенесено до колишнього будинку середньої школи св. Василія Великого, де постав Культурний довідковий центр. Бібліотека пишається рідкісною колекцією стародруків.
У бібліотеці є архівні колекції – фотографічна, філателістична, нумізматична та колекція звукозаписів‚ архіви відомих громадських та церковних діячів‚ ряду організацій.
Ручні хрести різблені народними майстрами. 19-те століття.
Першим куратором у 1933-1938 роках був о. Л. Чапельський. Після нього музеєм завідували сестра Тереза, проф. Микола Чубатий, Марія Клячко та Віра Шпікула. Проф. Василь Ленцик був директором Музею і Бібліотеки з 1964 по 2000 рік. Після відходу В. Ленцика на пенсію куратором була призначена Любов Волинець, яка займає цей пост по сьогодні. З 1997 року директором є о. мітрат Іван Терлецький.
Владика Василь Лостен впродовж всієї 29-літньої каденції дбав про розвиток Музею і Бібліотеки. З його ініціятиви відновлено Раду директорів, інкорпоровано та зареєстровано у штаті Конектикат Український Музей і Бібліотеку, відновлено бібліотечний будинок та відкрито Довідковий центр, розпочато ряд акцій для дальшого розвитку та утримання і збереження установи. Владика Павло Хомницький з ентузіязмом продовжує працю попередників щодо дальшого розвитку музею.