17 листопада, 2017

Відкрили пам’ятник Іванові Багряному 

На відкритті пам’ятника видатному українському письменникові Іванові Багряному.

ОХТИРКА‚ Сумська область. – Біля будівлі районної адміністрації 2 жовтня урочисто відкрито та освячено пам’ятник видатному українському письменникові Іванові Багряному (справжнє прізвище – Лозов’ягін). Цей талановитий прозаїк, поет, драматург, публіцист, портретист і політичний діяч, котрому довелося пройти через катівні НКВД, зумів не втратити людської гідности і залишитись у пам’яті народу одним із провідних патріотів України.

У 1963 році філія Об’єднання Демократичної Української Молоді (ОДУМ) в Чикаґо розпочала акцію за надання Нобелівської премії з літератури І. Багряному, але раптова смерть письменника перешкодила офіційному висуненню його на цю нагороду. Він написав два визначні романи „Сад Гетсиманський“ та „Тигролови“ ще за 20 років до написання Олександом Солженіциним „Архіпелагу ҐУЛАҐ“. Похований письменник у місті Новий Ульм (Німеччина).

В урочистостях взяли участь міський голова Ігор Алєксєєв, голова районної ради Юрій Бублик, український письменник Олександер Шугай. Погруддя освятив Благочинний Охтирського району протоєрей Андрій Бринчак разом з духовенством Охтирського Благочиння Української Православної Церкви Київського Патріярхату.

Багато охтирців прийшли вшанувати пам’ять видатного земляка.

О. Шугай розповів про встановлення пам’ятника: „Плянувалося встановити ще торік, 2 жовтня‚ до 110-річчя І. Багряного. Разом з скульптором, заслуженим художником України Степаном Куцим, добираючи належний камінь та прийнятну ціну, довелося гасати по різних заводах та підприємствах. Охтирка, з якою вже зріднився, розташована далеченько, майже за 400 кілометрів від Києва, а треба ж було їздити туди й назад. У мої 77 років, не маючи власного транспорту, це непросто. А загалом до пам’ятника я йшов 27 років! Тобто відтоді, як у квітні 1990 року уперше приїхав до Охтирки, щоб віднайти сліди письменника. І мені пощастило! Я встиг зустрітися з рідними письменника, порозмовляти з ними. Про все це одразу ж розповів на сторінках „Літературної України“, а згодом видав роман-дослідження „Іван Багряний, або через терни Гетсиманського саду“. Потім видав двокнижжя „Іван Багряний: нове й маловідоме“, „Крапля сонця у морі блакиту“ (повість про репресованого в 1920-их роках минулого століття і забутого всіма літератора Аркадія Казку), „Цвіт Вишні, або Втрачене кохання Василя Мисика“ та інші.

Загалом у мене виходить так: з’являється книжка про письменника, після чого йому ставлять пам’ятник. У Седневі на Чернігівщині вшанували пам’ятником А. Казку. Це сталося 2011 року, після виходу моєї книжки про забутого літератора. Газета „День“ відгукнулася на цю подію публікацією з вельми влучною назвою: „Від книжки – до пам’ятника“.

Встановити пам’ятник І. Багряному допомагала Фундація ім. І. Багряного, зокрема член управи Олексій Коновал. Пам’ятник встановлено як подарунок землякам від закордонного українства. Символічно, що пам’ятник стоїть поруч з будівлею Охтирської адміністрації (в цій старовинній будівлі цікавої архітектури він, безперечно, бував), а ще неподалік – пам’ятник воїнам, які полягли в боях з московським аґресором на сході України, та загиблим патріотам „Небесної сотні“.

Від самого початку розуміння й підтримку цієї благородної справи виявили земляки письменника, Охтирський міський голова Ігор Алєксєєв та місцеві активісти‚ насамперед Катерина Макаренко. З нею ми готували перший, 85-річний ювілей‚ і відкривали меморіяльну дошку на батьківській хаті І. Багряного, потім відзначали й наступні ювілеї письменника. Значну практичну допомогу надав голова Сумського земляцтва у Києві Іван Рішняк.

На свято зібралося чимало мешканців, серед них і далекі родичі Багряного, вчителі та учні місцевої гімназії ім. Бориса Антоненка-Давидовича. Сподіваюся, що тепер тут відбуватимуться щорічні Багрянівські читання, а талановита молодь для цього є (гімназія, на базі якої можна проводити цей важливий навчальний захід, зовсім поруч, варто лишень проявити ініціятиву і докласти належного старання).

Маю ще заповітну мрію‚ щоб батьківська хата І. Багряного (вона збереглася) стала його музеєм, незгасним вогнищем української культури й патріотизму для прийдешніх поколінь.

Станіслав Бондаренко  головний редактор „Літературної України“

 


Щиро дякуємо за підтримку Фундації!

Від часу появи попередньої сторінки Фундації ім. Івана Багряного прислали пожертви на різні цілі такі особи: 300 дол. – Люба Жура в пам’ять чоловіка Бориса на потреби Фундації та на книжку „Україна і Росія“‚ 150 дол. – Олександер Полець (з них 100 дол. на пресовий фонд журналу „Бористен“ та на передплату журналу особам в Україні і 50 дол. на потреби Фундації)‚ 148 дол. – Віктор Бабанський на пачку харчів для родини поранених вояків‚ по 100 дол. – Людмила Доброноженко для поранених вояків на сході України та д-р Микола Скиба для постраждалих родин на сході України‚ 75 дол. Оля і Петро Матули на потреби Фундації (вже після прислання грошей П. Матула помер. Фундація висловлює співчуття його родині)‚ 50 дол. – Андрій Смик на потреби Фундації та 25 дол. – Юрій Криволап для преси.

Управа Фундації щиро дякує всім жертворавцям й прохає й далі підтримувати Фундацію своїми пожертвами, щоб вона могла допомагати видавництвам, журналам та газетам України, пораненим воякам та сиротам.

Коментарі закриті.