Нові багатії захопили Дніпро

СОКИРНА‚ Черкаська область. – Відомий український письменник Данило Мордовець почав свою повість „Гайдамаки“ спомином про село Сокирна: „Версти дві або три від містечка Мошни‚ на вогкій рівнині‚ яка притикає до Дніпра‚ притулилося невелике сільце Сокирна. Сховав­шися між зеленими вербами‚ стояло воно тихо й спокійно‚ ні поляки‚ ні татари‚ ні московське військо ніколи не заглядали сюди. Правда‚ що й доступу для сторонніх майже не було. Зі східнього боку стелилося широке‚ неосяжне русло Дніпра‚ на північний схід були стави та болота‚ а на захід сосновий бір‚ ще не зачеплений сокирою. Не зважаючи на близьке сусідство з Мошнами‚ Сокир­на лежала зовсім на боці і навіть не мала ніякого шляху до містечка. Зате з Сокирної ясно було видно черкаську дорогу‚ або краще початок її‚ бо ледве з’явившись під горою‚ вона зникала у лісі і тяглася вздовж Дніпра‚ то наближаючись‚ то віддаляючись від берега“.

Стеблів пам’ятає Нечуя-Левицького, Міцкевича, Авраменка

СТЕБЛІВ, Черкаська область. – У Корсунь-Щевченківському районі є просто казкова місцина – кам’янисті береги річки Рось та її притоки Боровиці. Колись тут була фортеця, збудована ще Ярославом Мудрим, яка згоріла разом із містом Боровим (першоназва Стеблева). Сьогодні одне з найцікавіших місць – меморіяльний музей Івана Нечуя-Левиць­кого в його родинному будинку, де письменник прожив понад пів століття – з 1852 по 1904 рік.

Як відомо, він так і помер неодруженим. У нього ніби була наречена Надія, але їхній спільний товариш запросив обох похрестити його дитину. За християнським звичаєм після цього вони вже не могли бути подружжям. Пізніше Микола Лисен­ко присвятив цій трагічній любові свій романс „Коли розлучаються двоє” на слова Генріха Гайне і переклад Максима Славінського.

Музей домашньої ікони

Між Києвом і Житомиром у малому містечку Радомислі з населенням приблизно 10 тис. осіб був млин. Він давно не працював. На місці млина, користуючись лише чотирма стінами, поставлено „Замок Радомисль” з музеєм різних експонатів, готель з приватними кімнатами, трапезною кімнатою, вежею на вісім поверхів. Біля замку тече річка, є природний водоспад, вирощуються різні рослини, тварини, між ними прекрасні лелеки, які з дахів учаться літати.

Вітрильник „Еней” прибув до Французької Полінезії

„Свобода” вміщує дорожні нотатки працівника редакції Ігоря Пилипчука, який вирушив у самітню подорож довкола світу на вітрильнику „Еней”. Нижче вміщено нові його записи.

6 квітня

Сьогодні 20-ий день в морі. Ніч заміняє день, день заміняє ніч. 10 днів тримається вітер з південного сходу, 15-18 вузлів з періодичними підсиленнями і шквалами з коротким дощем. В основному хмарно, але коли виглядає сонце то з’являється райдуга.

Вітрильник „Еней” прямує до островів Хуан Фернандес

„Свобода” вміщує дорожні нотатки працівника редакції Ігоря Пилипчука, який вирушив у самітню подорож довкола світу на вітрильнику „Еней”. Нижче вміщено нові його записи.  

10 березня

8 березня, в неділю, коли був повний місяць, вирушив з Пуерто Монт далі, до островів Хуан Фернандес, як пляну­валося. Група островів Хуан Фернандес знаходиться біля 400 миль на захід від побережжя Чіле. Вони були відкриті еспанцем Хуаном Фернандесом в 1574 році і включають три острови: Робінзон Крузо, Александер Селкірк і Санта Кла­ра.

Вітрильник „Еней“ поборює Тихий океан

Продовжуємо публікацію нотаток працівника „Свободи“ Ігоря Пилипчука‚ яки здійснює самітню подорож довкола світу на човні-вітрильнику „Еней“.  

2 лютого. Початково я плянував почати рух завтра, 3 лютого. Хотілося роздивитися місто Ушуаю‚ на півдні Арґентини, відвідати відомий музей-тюрму, кілька ресторанів. Але погода змінилася на краще, і я змінив рішення.

Скляний міст і нові дороги

Наприкінці жовтня я відвідав Україну і тепер пропоную читачам „Свободи“ деякі дорожні нотатки. У Києві я пішов на новий пішохідно-велосипедний міст, який височіє від Володи­мирської гірки до Арки дружби народів, встанов­ле­ної на спомин про Переяславську раду. Тепер новий міст належить до найбільш відві­дуваних місць столиці. Він поєднав два пагорби над Дніпром і тепер можна йти, не спускаючись до Хрещатого яру, який лежить унизу й закінчується пам’ятником на честь дарування місту Маґде­бурзького права. Про те, як подолати провалля вели мову понад 100 років тому, але бракувало техніки та й грошей.

Вітрильник „Еней“ вийшов у Тихий океан

Працівник редакції „Свободи“ Ігор Пилипчук на вітрильнику „Еней“ вирішив самотньо обійти навколо земної кулі. Вістки з цієї романтичної подорожі уже були у „Свободі“. Нижче вміщено продовження дорожніх нотаток мореплавця.  

27 грудня 2019 року. Вдень і вночі кілька разів припливали дельфіни.

Онуфріївський парк в стані занепаду

ОНУФРІЇВКА, Кіровоградська область. – Незабаром Онуфріївський парк відзначатиме своє 200-річчя. Його заснував Михайло Толстой, полковник артилерії, голова Товариства сільського господарства півдня Росії, який мав велику молочну ферму, кінний завод, вирощував тонкорунних овець,  увів сівозміну. Він запросив німецьких та чеських майстрів для розбудови парку, який став взірцем садово-паркової архітектури. Процес цей тривав 50 років.

Вітрильник „Еней“ прямує довкола Південної Америки

У „Свободі“ 6 грудня 2019 року були вміщені дорожні нотатки працівника редакції Ігоря Пилипчука‚ який вирушив у морську подорож довкола світу на малому вітрильному човні „Еней“. Сьогодні подаємо з деякими скороченнями продовження його розповіді про самотнє плавання в океані.

19 листопада. За мною з’явився вантажний корабель. Рухається швидко, бо порожній. Ріо-де-Жанейро недалеко, тому вантажні кораблі є постійно. Через 15 хвилин почалася злива. На відстані 60 метрів нічого не було видно через густий дощ. Добре, що корабель пройшов до зливи, бо він мене не побачив би, навіть з допомогою радара – дощ на радарі ховає всі інші об’єкти.

„Еней“ вдруге переплив океан

Працівник редакції „Свободи“ Ігор Пилипчук продовжує морську подорож на малому вітрильнику „Еней“. Він переплив Атлантичний океан зі штату Ню-Джерзі, відвідав Азори, Канари, Капо-Верде й знову рушив через океан на захід, до Бразилії‚ звідки прямує до Арґентини. Нижче вміщено уривки з його бортового журналу.  

29 жовтня. Зона штилів виявилася приставучою дамою.

Чернігівщина очима закарпатця

Три осінні дні тривав на Чернігівщині третій міжнародний літературний фестиваль „Литаври“, який зібрав кілька десятків літераторів із різних куточків України. Як не дивно, але навіть гості з Києва рідко з’їжджають у цей північно-східний край. Що вже казати за письменника з найзахіднішої околиці держави – за 1,200 кілометрів! Тому так придивлявся і вслухався у цей непізнаний простір. Чернігівщина здивувала.

У ліцеї готують гідне поповнення війська

27 липня я відвідав Київ, щоб побачитися з начальником Київського військового ліцею ім. Івана Богуна генерал-майором Ігорем Гордійчуком. Ми походимо з села Залізниці на Волині, але мене доля занесла у США, а він став військовим і в бою на Донбасі отримав важке поранення, медики вважали його стан безнадійним. У 2014 році він очолював загін спеціяльного призначення, командував операцією зі взяття під контролю стратегічної висоти Савур-могила. Для знищення українського загону було використано російську артилерію та загони найманців з бронетехнікою, штурми Савур-могили відбувалися майже щодня.

Нове господарство старого села

ПІЩАНЕ‚ Черкаська область. – 11 вересня мені випало побувати на Лівобережжі Дніпра у селищі Піщане, що розкинулося обабіч річки Супій. Я знав‚ що це село дуже давнє. Ще у літопису Нестора згадується, що містечко Пісочне  закладене князем Олегом у X ст., приблизно 907 року. Місце тут зручне і гарне.

Ще не усе зруйнували більшовики

У липні подружжя Ліда і Петро Яцики запросило мене до своєї садиби у селище Мошни поблизу Черкас. Раніше я не раз бував у селищі, а їхній родич лікар Павло Яцик був моїм добрим приятелем і розповідав, що його дід, коли наприкінці 1919 року руйнували палац графа Михайла Воронцова, заборонив синам під загрозою фізичної кари йти на грабунок. Головна прикмета Мошен – церква Преображення, яку усі бачать при наближенні до селища. Навіть жахливий стан шляху не перешкоджає милуватися незвичайним храмом. Церкву збудував італієць Джорджо Торрічеллі, який був міським архітектором Одеси.

Феномен українського Гантеру

ГАНТЕР, Ню-Йорк. – Здійснилася моя давня мрія – побути хоча б кілька днів в Гантері. Адже це дуже відоме і улюблене місце відпочинку українців Америки вже десятки років. Поїхала на запрошення Наталки Соневицької, союзянки мого 64-го Відділу Союзу Українок Америки (СУА), що в Ню-Йорку. Щойно закінчились річні збори Українського Музею  і Софійка Геврик, також союзянка, запропонувала нам скласти їй товариство у своєму авті, адже вона постійно проживає в Гантері.

„Еней“ прийшов на Азорські острови

У трьох попередніх числах „Свобода“ розповіла про трансатлантичне плавання на вітрильнику „Еней“ працівника редакції Ігоря Пилипчука. Сьогодні вміщуємо продовження його розповіді. 31 серпня. Друга пополудні. Лишилося 35 миль.