Повсюди‚ куди не поглянемо‚ стає все більше речей‚ без котрих можна було б і обійтися. Тільки справедливости більше не стає. Не вийдуть люди на протести з того приводу‚ що авт замало чи смартфонів‚ чи жувальної ґумки. А за справедливістю – вийдуть. Її все ще‚ бачимо‚ бракує. Також‚ на жаль‚ і в українському світі. І от що дуже-дуже дивно: дехто там певний‚ що інакше й бути не може‚ і що українці мусять народжуватися і вмирати лише в мріях про справедливість‚ про „свою правду у своїй хаті“‚ і передусім – про рідну мову в рідній хаті. А щоб вони не надто страждали‚ їх втішають: „Какая разніца?“.
Previous ArticleПро оборонні споруди Подолу
Next Article Коронавірус: небезпека не минає