НЮ-ЙОРК. – 2 квітня в Українському Інституті Америки відбувся концерт „Ґенерація тисячоліття“ музики українських композиторів‚ вік яких не перевищує 52 роки. Це покоління не зазнало комуністичних настанов і замовлень писати твори для прославлення комуністичних вождів. Тепер композитори пишуть, як їм подобається.
Виконавцями в концерті були Моран Кац – клярнет, Соломія Івахів – скрипка, Івес Джарамраж – чельо та Богдан Кривопуст – фортепіян.
В програмі був твір єдиної жінки, віком наймолодшої Любави Сидоренко „Етюди старовинного міста” для чельо сольо. Як писала Ліна Костенко: „Жінка – як музика, її можна любити‚ навіть не дуже розуміючи“.
Були дві п’єси для клярнету: перша з фортепіяном Олега Безбородька „Смерекування”‚ де звучали гарні карпатські мельодії. Друга п’єса „Air Music 2” Івана Небесного – для клярнету і електроніки.
Це в Україні тільки перша спроба.
Золтан Алмаші‚ народжений у Львові‚ представив „Пісні цвітіння” – дует для скрипки і чельо у п’яти частинах.
Накінець піяніст і композитор Богдан Кривопуст представив два твори: „Klavierstük ч. 3 (2008)“ для фортепіяна сольо та „Квітка папороті” для скрипки і фортепіяна 2015 року‚ присвячений С. Івахів, яка виконала твір прем’єрою у Києві з оркестрою. Версія з фортепіяном не передає всіх оркестрових кольорів, але виконання було успішним і захопило публіку.
Нове покоління творців музики пише на один зразок, не використовує всі прийоми смичкових, як піччіката одною і двома руками, спіката, подвійні тони, тремоля, трелі і фражолєти в одній п’єсі, а кожна річ мусить закінчитися довгими завмираючими звуками. Чи це штамп сучасної української музики?