7 грудня 2022 року Президент Росії В. Путін у ході зустрічі з членами Ради з прав людини при президентові РФ заявив, що „спеціяльна військова операція” в Україні може стати тривалим процесом, який уже має успіх – захоплені території, Азовське море стало внутрішнім морем Російської федерації. Петро Перший намагався вийти до Азовського моря, додав він.
Це вже не вперше російський диктатор порівняв себе з Петром Першим. Та вже коли він так марить його завоюваннями, мав би знати, що з Азовським морем не все так просто, як йому видається. Петро Перший мріяв збудувати на його теплих берегах нову столицю імперії, але будувати довелося на холодному Балтійському морі. Пляни змінила ганебна поразка від турків у 1711 році на Пруті. Тоді Петро лише дивом не потрапив до турецького рабства.
А до того 1695 року недієздатне московське військо безуспішно намагалося оволодіти турецькою твердинею Азов у гирлі Дону. І це тоді, коли українські козаки оволоділи 14-ма турецькими фортецями на півдні нинішньої України.
Саме після того безславного походу Петро Перший за порадою Івана Мазепи створив у Воронежі адміралтейство і будував до весни 1696 року Азовську морську фльоту. 27 травня цар увів його в Азовське море, бльокував кораблями фортецю і примусив 18 липня 1696 року її гарнізон, нарешті, капітулювати. І то лише тому, що цього разу в блокаді Азову активну участь брали 16 тисяч українських козаків, наказним гетьманом над якими Іван Мазепа призначив чернігівського полковника Якова Лизогуба. Саме вони, по суті, і взяли фортецю штурмом.
Як бачимо, Мазепа лише допомагав Петру порадами і військом. Сам участь у поході не брав, бо не вважав цю битву якоюсь дуже важливою. Азов козаки до того вже брали. Рівно 390 років тому в 1632 році це досить легко зробив гетьман Іван Сулима. До речі, його єдиного серед українських гетьманів Папа Римський нагородив золотою медалею. Під час свого знаменитого походу Сулима не лише взяв штурмом до того неприступну османську фортецю, а й знищив порт і всі портові споруди. То був сильний удар по Порті, бо Азов забезпечував османську столицю продовольством. Ця перемога вразила тоді всю Европу.
Розлючений падінням Азова султан, допускаючи, що Сулима на зворотному шляху ще добре пошарпає Крим, послав до Очакова могутню ескадру з 20 важких галер.
Але це козацького флотоводця не спинило. Нічною атакою Сулима прорвав виставлену османами оборону, потопивши п’ять галер, з десяток вивів з ладу. Причому в ході цього бою козаки втратили лише три чайки з трофеями.
Тож Путіну варто б не розкидатися словами, а вчити історію. Уже тоді Росія у військовому пляні була без українців ніщо. І ми бачимо, що, крім звірств і мародерства, російська армія більше ніяких „подвигів” не здійснює. Тому звільнимо ми і захоплені території, і Азовське море, а Путіна чекатиме те, що і Петра після Пруту: він був змушений укласти з турками Прутський мир, фльоту на Азові ліквідував, війська з України, Молдови і Приазов’я вивів, а фортецю Азов повернув туркам і поклявся на віки-вічні забути про всі претензії на Україну.
Звісно, як це властиво росіянам, збрехав. Але ж ми уже знаємо, що їм вірити не можна…